Велика Палата ВС стала на захист судді, якого ВРП хотіла звільнити за «схему ухилення» від відповідальності

Чи має право Вища рада правосуддя (ВРП) ігнорувати рішення судів, що набрали законної сили, та самостійно переоцінювати докази у справі про адміністративне правопорушення? Велика Палата Верховного Суду поставила крапку у резонансній справі №990SCGC/34/25.


​Суть конфлікту: ДТП, алкоголь та відсутність доказів керування

​Історія розпочалася ще 27 грудня 2019 року в селі Павшино на Закарпатті. Патрульна поліція оформила протокол на суддю Мукачівського міськрайонного суду за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування у стані сп’яніння).

Поліцейські стверджували, що суддя мав ознаки сп’яніння та відмовився від огляду.

​Однак виникла суттєва юридична перепона: жоден відеозапис не зафіксував моменту руху автомобіля. Суддя наполягав, що він не керував транспортним засобом, а машина була припаркована заздалегідь.

​Позиція судів: Справу закрито за відсутністю складу злочину

​Свалявський районний суд та Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшли однозначних висновків:
​Факт керування автомобілем саме суддею не доведений.

​Відеозаписи з нагрудних камер патрульних не містять моментів руху чи зупинки авто.

​Свідки під присягою підтвердили, що за кермом перебувала інша особа.

​Вимога поліції пред'явити документи була неправомірною, оскільки факт водіння не було встановлено.

​ВРП проти дисциплінарної палати: Рішення про звільнення

​У 2024 році Друга дисциплінарна палата ВРП спочатку відмовилася карати суддю, не знайшовши «чітких та переконливих доказів». Проте сама Вища рада правосуддя переглянула це рішення і застосувала найсуворіше стягнення — подання про звільнення.

​ВРП аргументувала це тим, що:
​Дисциплінарне провадження є автономним і не залежить від рішень судів (преюдиції).

​Заперечення факту керування є «типовою схемою ухилення» та наданням недостовірної інформації.
​Поведінка судді нібито підриває довіру до судової влади.

​Вердикт Великої Палати: ВРП перевищила повноваження

​Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) не погодилася з логікою ВРП. У своєму рішенні суд зазначив, що відстоювання суддею своєї позиції в суді не є порушенням етичних норм чи спробою уникнути відповідальності.

​Головні тези рішення ВП ВС:

​Відсутність обґрунтування: ВРП не пояснила, чому вона проігнорувала обставини, вже встановлені судовими рішеннями.

​Суперечливі докази: Свідчення поліцейського, на яких базувалося обвинувачення ВРП, прямо суперечили відеозаписам та показам інших свідків.

​Презумпція невинуватості: Щоб спростувати висновки судів про відсутність провини, Рада мала б навести «інші чіткі та переконливі докази», яких у справі не було.

​Таким чином, Велика Палата підтвердила: ВРП не має права довільно оцінювати докази, ігноруючи остаточні рішення судів, а процесуальний захист своїх прав не може бути підставою для звільнення судді.