В Ужгороді біля хімфаку розгорнули стихійну торгівлю

В Ужгороді біля хімічного факультету люди розгорнули вуличну торгівлю. На пішохідній зоні жінки продають городину, дари лісу, фрукти. Крам розкладений по обидва боки.


Минулої п’ятниці об 11 годині тут тривала жвава торгівля. З Перечинщини та Березнянщини привезли гриби.

– І тут базар уже, ні пройти ні проїхати, – обурюється мама, яка веде за руку дівчат-близнят років п’яти між продавцями та розкладеним крамом.

– А куди нам іти, якщо з Корятовича поліція проганяє? – каже жінка у бордовій сукні та хустці.

– Всередині базару є вільні місця, – кидає репліку та.

– У мене пенсія мала, мені треба за щось жити. Мені ніхто не дасть, якщо сама не зароблю. Думаєте, я йду сюди, бо не маю чим зайнятися. Рвала шипшину, то он як руки подерла, – простягає вперед подряпані руки.

– Жіночко, вам ніхто не забороняє продавати, але для торгівлі є спеціально відведені місця. Ви хочете продати, заробити гроші, а за місце не хочете платити, – резюмує високий пан зі шкіряним портфелем коричневого кольору. Його зовнішній вигляд вказував та не, що він професор місцевого вищу.

– Та що того я там зароблю? На автобус дай, туди дай, а мені що ся лишить? – на свій захист жінка наводила нові аргументи.

– Не чіпайте бабусь, їм і так несолодко, – стала на захист продавців вуличної торгівлі жінка в чорних штанах та зеленій кофті. Купила декілька головок часнику, стручки квасолі, пучок зеленої петрушки.


Продавці повели розмови між собою про невисокі пенсії, дорогі продукти, подорожчання газу, електроенергії.

– Маньо, ану позерай, чи не йде міліція, – господиня кімнатних квітів крикнула жінці, яка торгувала біля дороги.

– Не вижу їх, – глянувши у різні боки, відповіла та і додала: – Так ми ж не крадеме, а продаєме своє. Міліція най іде імати злодіїв, а не нас ганяти.

– Хоть би м скоро продала ці яблука і груші. Треба йти додому готувати обід онукам, бо прийдуть голодні зі школи, – каже сусідці господиня фруктів.

Карпатський об'єктив