«Кожна писанка — як розмова з тими, кого нема»: у Мукачеві перед Великоднем створюють символи пам’яті та сили (Відео)

Дата: 5 квітня 2026 року
Автор: Ірина Тополя

У Мукачеві напередодні Великодня відбувся особливий майстер-клас із писанкарства — не просто про традиції, а про пам’ять, біль і внутрішню силу. У ветеранському просторі зібралися мами загиблих військових, волонтери та місцеві жительки, щоб через орнаменти розповісти свої історії.

Тримають писачок — обережно, зосереджено виводять лінії. У кожному русі — спокій і тепло. Для багатьох це більше, ніж творчість — це спосіб говорити без слів.
Пані Галина створює писанки не вперше. Каже, колись її син дуже любив малювати, і перед Великоднем вони завжди робили це разом. Тепер кожне яйце — як тиха розмова з ним, як спогад, що оживає у візерунках.

Для інших учасниць це був перший досвід. Зізнаються, що спочатку хвилювалися, але вже за кілька хвилин руки самі почали виводити орнаменти, а барви — наповнювати їх змістом.

Майстриня Ксенія крок за кроком пояснює процес: від нанесення воску до фарбування. Запевняє — у писанкарстві немає нічого складного, якщо є терпіння, уважність і душа.

Писанка — традиційний символ Великодня, але цього дня вона набуває ще глибшого сенсу. На яйцях з’являються українські орнаменти, знаки захисту, віри та відродження.

Від воску до барвників тут народжуються не просто писанки — це історії. Про любов, втрату і силу жити далі.
І поки фарба ще сохне, вже зрозуміло: кожна з цих писанок — не просто великодній символ, а тихе свідчення незламності.