Лікіцари Закарпаття: як найменше село регіону стало головним туристичним відкриттям року

Автор: Максим Газда
Дата: 22 лютого 2026 року

Лікіцари Закарпаття офіційно визнані одним із найменших, але найбільш перспективних осередків екотуризму у 2026 році. Попри те, що тут постійно проживає лише трохи більше десяти мешканців, локація притягує сотні шукачів тиші та автентики.

Село розташоване у важкодоступній частині Ужгородщини, де асфальтоване покриття поступається місцем дикій природі. Саме ця ізольованість стала головною перевагою для формату «цифрового детоксу», який зараз домінує в трендах подорожей.

Чому мандрівники обирають цей маршрут
Популярність локації зумовлена поєднанням сакральної архітектури та близькості до найбільшого високогірного плато України. Експерти виділяють кілька ключових причин відвідати село:

Автентична архітектура: Дерев’яна церква святого Василя Великого (XVII ст.) є об’єктом національного значення.

Полонина Руна: Село слугує ідеальною стартовою точкою для підйому на висоту 1482 метри.

Ексклюзивність: Відсутність масового скупчення людей та можливість орендувати автентичні «хати-мазанки».

Дика природа: Можливість побачити табуни коней гуцульської породи в природному середовищі.

Культурна спадщина та «друге життя» села
Головним магнітом залишається церква святого Василя Великого. У 2008 році меценат Микола Чаленко замінив радянську бляху на даху храму на традиційний дерев’яний ґонт, повернувши пам’ятці первісний вигляд.

Історик Віктор Шатров зазначає, що такі місця, як Лікіцари, демонструють життєздатність закарпатської глибинки через «зелений туризм». Навіть за відсутності регулярного транспорту, попит на локальні продукти та житло в селі зростає.

Практична інформація для відвідувачів
Плануючи подорож до Лікіцар, варто врахувати специфіку місцевої логістики:

Дорога: Останні 5 кілометрів від села Турички — це кам'яниста дорога, яку рекомендується долати на позашляховику або пішки.

Проживання: Старі хати, переобладнані під гостьові будинки, коштують від 1000 до 2000 грн за добу.

Харчування: У селі немає магазинів, тому провізію варто брати з собою або домовлятися про обід із місцевими господарями.

«Лікіцари — це не просто точка на карті, це портал у минуле, де час зупинився заради вашого спокою», — резюмує Максим Ґазда, місцевий провідник.