Останнім часом на Закарпатті набуває популярності грибний туризм

Останнім часом у нашому краї з’являються все нові й нові цікавинки. І це – не тільки туристичні локації. Гастрономічними, винними чи медовими турами, наприклад, уже давно нікого не здивувати. Тож зараз, восени, коли ліси стають багатими на дарунки природи оператори почали пропонувати до Закарпаття грибні тури. Стартують вони з інших областей і коштують чимало.


Самі закарпатці, як правило, не дуже у захваті від таких новацій. Хоча грибів у цьому сезоні й досить багато і ринки області рясніють боровиками.

Тож скільки коштує поїздка за грибами на Закарпаття? Хто зазвичай іде до нас на «тихе полювання»? Що включають у себе подібні тури крім ходіння золотими стежками Карпат? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Їдуть переважно жінки
Роман Пристая – представник туристичної фірми з Ужгорода. Він наголошує, що між мешканцями нашої області такі тури не резервуються, але користуються великою популярністю серед, наприклад, киян.

«У нас як? Узяв кошик, сів із родиною в машину і всі поїхали до лісу. Немає значення, чи знаєш відповідні місця, важливо відпочити, насолодитися природою. Ну не збирали грибів – нічого. Пішли наступного дня на ринок і купили. Так, вони недешеві – 250-300 гривень за кілограм, але є практично всюди. Крім того, зовсім із порожніми руками з гір не повертається майже ніхто. Знайшли 4-5 грибів – чудово. На вечерю буде», – каже він «Карпатському об’єктиву».

За словами фахівця, грибні тури для області добре, адже гості зупиняються у готелях, заходять до кафе, ресторанів, аби поїсти, роблять покупки у місцевих магазинах і залишають у нас кошти, платять туристичний збір, підтримують місцевих виробників.

«Більшість турів є триденними. Крім грибних локацій гості відвідують оздоровниці, визначні місця. Наприклад, тур Київ-Ясіня-Київ включає дегустацію автентичних страв закарпатської кухні: сирів, вурди, гуцульських голубців та інших наїдків. А ще – подорожі до гірських колиб, ознайомлення з музичними інструментами горян, походи до казкових водоспадів та багато іншого. До лісу із мандрівниками йдуть провідники. Вони вчать їх не тільки шукати гриби, але й розповідають багато корисної інформації. Коштує така поїздка у середньому 2900 гривень. Включає 2 ночівлі у еко-садибі, триразове харчування та програму дозвілля. Є й одноденні поїздки зі Львова за 745 гривень. Це – без ночівлі, але також із насиченою програмою відпочинку, вечерею та перекусом. Їдуть до нас найчастіше з Києва, Дніпра, Харкова, Одеси та Запоріжжя. Переважно це жінки та молодь», – наголошує пан Роман.

Денис із Хуста співпрацює зі столичними туроператорами. Каже, що безпосередньо водить гостей у гори.

«Це для нас грибами вважаються тільки білі, інші часто не беремо. А туристів тішать усі. Для них знайти червоний, чи підосиновик також є великим щастям. На жаль, цьогоріч лисичок мало, а їм теж щиро радіють мешканці інших куточків України. Приїжджає зараз багато дівчат. Середній вік – 25-30 років. Для них це – своєрідний релакс і неабиякий азарт. А ще – цікаві і незабутні пригоди. Найдешевший тур коштує 500 гривень, але за додаткові послуги потрібно доплачувати. Проте є тури й по 6 тисяч гривень із людини. Зазвичай приїжджають до нас групами 6-12 осіб. Туристів цікавлять ще й мінеральні води, термальні басейни, сауни, різні спа-процедури», – стверджує чоловік.

Радіють гостям не всі
Самі закарпатці туристам-грибарям не надто раді. Воліють із ними не пересікатися. Локації, багаті на дари лісу, тримають у таємниці.

«Я знаю чудову поляну, де ростуть опеньки. Не розповідав про неї навіть друзям. Але в цьому році туди нахлинули туристи і обчистили всі до єдиного грибочка. Це мене страшенно розсердило. Мав розмову з провідником, який водить їх по лісах. Просив шукати інші локації. Йому також мої слова не сподобались. Усе ж сподіваюсь, що більше він туди нікого не поведе», – каже Василь із Мукачівщини.

Невдоволена «грибними походами» і пані Олена з Хустщини.

«Білі росли майже в кінці мого городу, – зізнається жінка. – Якось іду на гриби і бачу три молодиці сидять із ножиками, кошиками і зрізають їх. Ми мало не побилися. Звідки вони приїхали – не знаю, та говорили з російським акцентом. Це – або відпочивальниці з якоїсь оздоровниці, або просто туристки. Гриби вони таки мені не залишили, ще й поліцією погрожували через те, що я на них кричала», – наголосила жінка.

Пані Василина з Тячівщини, навпаки, каже, що за гроші водила киянок на «тихе полювання» і вони обіцяли ще не раз до неї приїхати.

«Ліс великий, грибів багато, на всіх вистачить. Як на мене, можна непогано заробити, повівши когось погрибарити. Платять щедро, вдячні сильно. Вони в мене й на ночівлю залишалися, і за нічліг заплатили, і за їжу. Більше б таких туристів було! Я й собі грибів із ними набрала, і корисно час провела. Їм наші гори дуже сподобалися, на Закарпатті були вперше. Сподіваюся, комусь мене порекомендують і буду мати нових клієнтів», – зазначила вона.

Радіє грибним туристам і пані Марія з Берегівщини.

«У мене саме гостює родина із Сум, – стверджує жінка. – Ми познайомилися через соціальну мережу. Побачила оголошення про те, що людина шукає собі провідника, хто б міг повести її на гриби. Одразу відгукнулася. Ми сконтактувалися і тепер у мене гості. Можу дати слухавку, про враження розкажуть самі. Люди хороші, порядні, скромні».

Гостя закарпатки пані Світлана приїхала погрибарити із двома доньками. Зізнається, що поїздкою дуже задоволена.

«Мені 54 роки. Старшій доньці 32, молодшій – 26. На Закарпатті раніше бували, відпочивали у санаторії, але щоразу гриби купували, знаходити їх чомусь не вдавалося. Тепер захотілося назбирати самим. Приїхали на тиждень, аби ще й трохи відпочити, відвідати архітектурні пам’ятки, побувати у цікавих місцях. Наступного разу планую приїхати із онуками. Поїздкою, зізнаюся, дуже задоволена. Грибів назбирали багато, насолодилися красотами золотої карпатської осені, подихали свіжим повітрям, помилувалися мальовничими краєвидами, емоційно перемкнулися на іншу хвилю, «перезавантажилися» і одночасно оздоровилися, натішилися спокоєм та тишею», – розповіла вона.

Загалом більшість туристів покидають Закарпаття із неймовірно приємними враженнями про перебування тут, хочуть неодмінно повернутися. Крім повних кошиків дарів лісів багатьох переповнюють незабутні емоції, адже вражаючих локацій на лоні природи у нашому краї дуже багато. А отже, грибний туризм має всі шанси стати у майбутньому затребуваним і популярним у області.

Марина АЛДОН