Швидка для мертвих: Квест на виживання, або Чому до вас можуть не приїхати

Коли людині стає зле, перше, що робить кожен із нас — хапається за телефон і набирає «103». У цей момент у голові лише одна думка: «Нехай встигнуть». Але реальність української медицини така, що перш ніж до вас виїде машина, вам доведеться пройти всі кола бюрократичного пекла по телефону.

Складається стійке враження, що сучасна система «швидкої» налаштована не на те, щоб рятувати, а на те, щоб знайти сотню причин до вас не їхати.

1. Диспетчер як «воротар»
Зараз завдання диспетчера — максимально відсіяти виклики. Вас будуть допитувати з пристрастю, влаштовуючи справжній екзамен на критичність стану. Якщо у вас «просто» тиск зашкалює чи серце вистрибує, але ви ще можете говорити — для системи ви не в пріоритеті. «Швидка» тепер виїжджає лише тоді, коли людина вже однією ногою на тому світі. А якщо ви ще тримаєтесь — чекайте, або «ідіть до сімейного». Сама процедура передачі даних навмисно розтягнута в часі, поки пацієнт втрачає дорогоцінні хвилини.

2. Топографічний тупик: перейменування без навігації
Але припустімо, ви пройшли телефонний допит і бригаду таки вислали. Починається другий етап квесту. Вулиці масово перейменували (що в наших реаліях правильний крок), але про те, щоб оновити карти чи GPS-навігатори для екстрених служб, забули. Диспетчер приймає нову назву, водій на старій машині знає лише стару, або навпаки. Як результат — машина кружляє кварталами, шукаючи потрібний будинок, поки в салоні цокає час, який для когось є останнім.

3. Оптимізація, що вбиває
Зменшити кількість виїздів за будь-яку ціну — ось як виглядає «ефективність» на папері. На папері реформа працює, статистика красива, палива витрачається менше. А в реальності? В реальності ми отримуємо «Швидку для мертвих» — службу, яка приїжджає вже тоді, коли рятувати нікого, а залишається тільки констатувати смерть.

Ми звикли звинувачувати лікарів чи водіїв, але вони — такі ж заручники цієї зламної системи. Проблема набагато вище. І про це соромно мовчати.

Далі буде. У наступних публікаціях розповім про те, що відбувається, коли машина все ж доїжджає...