Про угорську діаспору Верхньотисянського регіону

Населені пункти угорської діаспори Верхньотисянського регіону, немов перлини на нитці, нанизані вздовж Тиси від Хуста до Ясіня, біля великої річки та її двох джерел. Про ситуацію в цих громадах, про 2023 рік ми розпитали голову Верхньотисянського регіонального осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Йожефа Шарі.


– Верхньотисянський регіональний осередок ТУКЗ-КМКС охоплює 13 місцевих осередків від Хуста до Ясіня. Усюди, де мешкають угорці, є осередок організації. У чотирьох населених пунктах – Хусті, Вишкові, Тячеві та Солотвині – живе більша кількість угорців, але вони не становлять тут більшість і стали діаспорою. На ситуацію ще більше вплинуло створення об’єднаних територіальних громад. Саме тому під час виборів ми маємо всі як один ставати за «КМКС» ПУУ, щоб мати депутатів у місцевих та обласних органах влади. Це стосовно територій, де мешкає дещо більша кількість угорців. А щодо тих, де вони реально в діаспорі, наша першочергова мета – збереження та підтримка цих маленьких громад. Поділяю думку представника трансильванської угорської діаспори Барни Бодового, котрий каже, що якщо зникне угорська діаспора, це звузить кордони нації та мови. Тому вважаю важливим підтримувати та піклуватися про тих, хто живе в діаспорі.

– Які кроки для цього робить Товариство угорської культури Закарпаття?

– Розпочалися позитивні процеси, що зміцнювали громаду. Такими були, зокрема, міжнародна зустріч хорових і танцювальних колективів «Золота осінь», яка відбулася в Тячеві, щорічний конкурс декламаторів, який щоразу проводиться в різних населених пунктах регіону, День Бетлена в Хусті, відзначення Дня святого Іштвана в Солотвині, місцеві меморіальні заходи, ушанування. Важливу роль у громадах відіграють фольклорні колективи, майстер-класи, які вони проводять, а також виступ Закарпатського обласного угорського драмтеатру, який відбувається один-два рази на рік. На жаль, через епідемію та війну кількість подій зменшилася, але основні меморіальні заходи ми все ж проводимо, хоча й у вузькому колі. У всіх школах відбулися свята на Миколая, на Різдво. Вишківські школярі щороку ходять колядувати за межі навчального закладу, в установи, організації, навіть у Хустську гімназію №4. Так потрібно робити, відвідувати одне одного, адже у важкі часи можемо розраховувати лише одне на одного.

– Яким було зменшення угорської громади Верхньотисянського регіону в останні роки і яким з великою хвилею біженців після початку війни?

– Із 2001 року в Україні не проводився перепис, тому ми можемо покладатися лише на оцінки щодо населення. Одне можна сказати точно: воно скорочується, зменшується і кількість угорців. На мій погляд, є декілька причин цього. З одного боку, економічна складова: багато людей покинули батьківщину в пошуках кращого життя, а з іншого – політична: серйозну еміграцію спричинила війна та пов’язане з нею об’єднання родин. Водночас я не втрачаю надію, адже є багато людей, які не розірвали стосунки з рідним краєм, не продали житло, мабуть, вірячи, що коли ситуація нормалізується, тут буде сприятлива для життя ситуація, бо по-справжньому бути вдома можна лише на батьківщині.

– Товариство угорської культури Закарпаття співпрацює з церквами та навчальними закладами для збереження угорської громади Верхньотисянського регіону?

– Церква відіграє важливу роль у збереженні громади. Тому ми маємо велику спільну відповідальність. Приємно відчувати, що церква завжди присутня, підтримує майже всі наші заходи. Бо вона, а також школа та громада завжди залежали одне від одного.

Майбутнє за освітою. Зараз, коли є позитивні зміни в галузі освіти та мовного законодавства, ми пам’ятаємо про те, що навіть у дуже складних попередніх умовах навчання розпочалося в усіх угорськомовних школах. Це було непросто, але відбулося, за що вдячність усім працівникам відділів освіти. В угорськомовних школах Верхньотисянського регіону навчаються 1210 учнів, у дитсадках – 376 вихованців, тож загалом у наших навчальних закладах 1586 дітей.

– Яка кількість членів ТУКЗ-КМКС у Верхньотисянському регіоні?

– На початку 1990 років у Верхньотисянському регіоні було приблизно 17 тисяч угорців, з них членами Товариства угорської культури Закарпаття (після створення в 1989 році) стали 2 278 людей. Згідно з даними протоколу засідання в лютому 1999-го, кількість членів організації становила 4 025 осіб. За даними загальних зборів 2023 року, їх нараховується 4 894. Зокрема в Солотвині – 624, Буштині – 224, Кобилецькій поляні – 139, Хусті – 920, Ясіня – 136, Великому Бичкові – 138, Рахові – 145, Свидовці – 51, Діловому – 50, Тересві – 65, Богдані – 40, Тячеві – 419, Вишкові – 1 943 осіб. Це свідчить про те, що наша громада хоче жити, вона вирішує бути. Проте останнім часом я помітив зменшення кількості членів. Тому потрібно ще більше підтримувати наші громади, приділяти увагу одне одному.

– Скільки людей купують газету «Карпатолйо» у Верхньотисянському регіоні?

– Видання Товариства угорської культури Закарпаття ми розповсюджуємо із самого початку. Наразі в регіон доставляють 879 газет «Карпатолйо» і 130 «Карпатського об’єктива». Вважаю, що важливо мати пресу, яка сприяє ясності. Не можна здаватися, бо здатися легко, але почати знову дуже важко. Тому закликаю продовжувати виписувати наші щотижневі газети.

– Які стосунки між місцевими угорцями та румунами, а також українцями, що становлять більшість населення?

– Ми живемо в діаспорі. Важливо ставитися одне до одного з належною повагою, поважати цінності та традиції одне одного, адже наш світ, наш край дуже різнобарвний, ми складаємо барвистий букет. Бережімо одне одного, тому що ми повинні творити цей світ разом, ми залежимо одне від одного.

Насамкінець хочу подякувати всім, хто приділяє нам увагу, хто переживає за долю угорців, які живуть у діаспорі, подякувати за співчуття і дієву підтримку Угорщини. Бажаю всім мирного та щасливого Нового року!

Про угорську діаспору треба піклуватися, займатися нею, показувати радощі, а також звертати увагу на проблеми, шукати їх вирішення. Адже вони наша крайня лінія захисту.

Мігай Лайош/Lajos Mihály/Kárpátalja hetilap