Партія угорців України в черговий раз програла вибори до Верховної Ради України

Ви не чули про це? В цьому нема нічого дивного. Тому що ці вибори відбувалися не на Закарпатті. А це вже мабуть таки дивно, чи не так? Ну, тоді трохи деталей, щоб стало зрозумілішим, про що, власне йде мова.

В неділю в Донецькій та Івано-Франківській областях відбулись позачергові вибори по мажоритарних округах до Верховної Ради України. Їх переможці відомі, але мова не них. А про кандидатів, яких на ці вибори висунула КМКС-Партія угорців України, тобто партійна організація Товариства угорської культури Закарпаття — очолювана одіозним Василем Брензовичем.

У цих виборчих перегонах приймали участь досить відомі активісти угорської громади Закарпаття: Йосип Резеш (на Івано-Франківщині) та Іштван Добша (в Донецькій області). Їх результати були очікувано слабенькими. Ну, бо зрозуміло, що таки ні в Прикарпатті, ні на Сході України побудована на жорсткому етнічному принципі КМКС чомусь ще не стала провідною політичною силою. Для цього там етнічних угорців трішки малувато.

КМКС напередодні і після доленосних виборів
І все ж, незважаючи на цей досить очевидний факт, КМКС офіційно і завчасно висунуло своїх кандидатів в народні депутати. Пояснюється це досить просто. Згідно з чинним законодавством, політична партія, яка більше десяти років не висуває своїх кандидатів на вибори, знімається з реєстрації. А в КМКС (ну, тобто в ПУУ), цей термін вже майже добіг свого кінця. Адже спроба потрапити до ВРУ у 2019 році Брензовичем була провалена як “незалежним” кандидатом, а не як представником своєї партії — йому тоді здавалось, що так він когось з виборців зможе ввести в оману. Не зміг.

Отже, так як Брензович КМКС у позаминулому році (без) успішно “кинув” своїх, то тепер рятувати ПУУ призначили перспективну молодь. Так-так, саме призначили, адже в авторитарній по своїй суті організації ніхто Резеша та Добшу ні про що не просив — їм просто оголосили вказівку з Будапешту. Звісно, не від Угорщини, а від Брензовича, який, як відомо, там переховується від українських правоохоронців.

І це рішення викликає дуже багато запитань. Головне з них — чому саме цих людей Василь Брензович вирішив висунути кандидатами на позачергові вибори до ВРУ?

Шукаючи відповідь, варто коротко зупинитись на їх особах.

Про Йосипа Резеша відомо, що він досить довго працював в органах місцевої влади. В останні чотири роки очолював управління національностей і релігій Закарпатської облдержадміністрації. Став досвідченим і авторитетним управлінцем. Свого часу був успішним лідером угорської молодіжної організації. І раніше і тепер займав активну громадську позицію. Досить вдало виступив на виборах до Ужгородської міської ради (куди не потрапив тільки в силу чвар між угорськими партіями). Тому користується повагою в рядах закарпатської угорської громади. Правда, “засвітив” свій угорський паспорт і тому потрапив до списків “Миротворця”. Останнє є важливим, адже висуваючи його кандидатом на вибори в Івано-Франківську, очільники КМКС цілком реально усвідомлювали не тільки те, що він там не переможе, але й високу ймовірність його повної дискредитації як політичного діяча у разі відмови в реєстрації з боку ЦВК по причині встановленого факту подвійного громадянства. Але Брензович наполіг, Резеш подав документи і, на його вдачу, таки був допущений до участі в перегонах.

Іштван Добша на даний час є одним з найбільш авторитетних і перспективних активістів угорської спільноти Закарпаття. Успішно очолює обласну “молодіжку” КМКС, піклується надзвичайно ефективними і популярними курсами підготовки майбутніх громадських активістів з числа етнічних угорців, веде особистий політичний блог в одній з головних газет Угорщини “Модьор Немзет”. Довів, що він вправний управлінець, працюючи на посаді голови свого рідного села на Виноградівщині. Пасіонарний і ерудований, набуває все більшого авторитету не тільки серед закарпатських угорців, але і в широких політичних та урядових колах Угорщини. І, відверто кажучи, імпонує, що не побоявся з мирного Закарпаття поїхати на Донеччину і висунути свою кандидатуру на вибори до ВРУ в такому регіоні, де повним ходом йде українсько-російська війна.

От такі серйозні хлопці. Які пішли на виборчі змагання, чудово усвідомлюючи, що їм нічого не світить. І також усвідомлюючи, що рятуючи партію, можуть себе політично вщент дискредитувати.

Варто підкреслити — допоки Резеш і Добша рятують КМКС від зняття з реєстрації, Василь Брензович відсиджується в Будапешті, побоюючись відповісти на звинувачення, про які каже, що є абсолютно безпідставними. Ну як вони безпідставні, то чого ж від них втікати аж за кордон? Щось в цьому малувато логіки. І не тільки логіки, але і поведінки, гідної справжнього лідера.

Тому в наполегливому “киданні під танки” Брензовичем Резеша і Добши обізнана частина угорської громадськості краю бачить інші сенси, висуваючи відразу декілька версій. Перша з них, найбільш банальна, полягає в тому, що, можливо Василь Брензович вже насправді і сам не знає, що робить. Деякі люди кажуть, що його оточення збентежене — в “емігранта” систематично фіксуються різкі перепади настрою, вибухи гніву, регулярна “дружба з Бахусом” і нічим не мотивовані і незрозумілі рішення.

Інші, навпаки, базікають про те, що у голови КМКС в “екзилі” розвинулася справжня манія переслідування і він нічого іншого не робить тільки “прокручує” варіанти на тему “змови”: хто і як проти нього “копає”, намагаючись скинути з посади. І наші два молодих і перспективних активісти саме тому свідомо були кинуті Брензовичем на поталу галицькому і донецькому виборцю — скомпрометовані ЦВК або дискредитовані отриманими результатами, вони, вважає Брензович, вже не зможуть скласти конкуренцію.

Яка б цих версій не була правдивою, безперечним бачиться те, що сам Василь Брензович вже ніяк не справляє враження справжнього лідера угорської меншини Закарпаття.

А раз так, то активу КМКС (і їх патронам в Будапешті) насправді варто серйозно подумати про переобрання голови Товариства.

Бо безперечно є люди, які зможуть достойно вивести організацію з того політичного і кримінального “піке”, в яке КМКС завів нинішній очільник. І які справді шукатимуть конструктивний діалог з владою в тій державі і за тих реальних умов, в яких нині живе угорська громада України. А не будуть за будь-яких, зазвичай надуманих, приводів виставляти себе “ошуканою” і “скривдженою” спільнотою тільки тому, що окремим “жирним котам” від КМКС не дають безкарно користуватись благодійними фондами і наживатись за рахунок простих соплемінників по обидві сторони українсько-угорського кордону.

Таким новим лідером може бути хоча б той же Іштван Добша. Нема сенсу повторювати вищевказані чесноти цього молодого політика. Вони очевидні. Можливо, єдиним його недоліком є те, що ще справді досить молодий. Можуть закинути, що немає достатньо досвіду. Але, якщо мова йде про оновлення організації, то навіть це не настільки недолік, як чеснота — чеснота непричетності до всіх тих сумнівних схем, які характеризують Василя Брензовича та його найближче оточення.

Однак, якщо справа тільки в досвіді — варто згадати про Йосипа Борто. Його представляти нікому не потрібно. Відомий і авторитетний, багато років плідно пропрацював на різних високих посадах в органах самоврядування і здатний завжди знайти мудре і виважене рішення. І правоохоронці до нього не мають жодних претензій. Правда, знаючи люди кажуть, що якраз Брензович до нього претензії має. Бо Борто реальний претендент на його посаду. Тому довіри між головою КМКС і його першим заступником нема. Відтак, політичне керівництво і взаємодію з політичним бомондом краю “політемігрант” довірив не Борті, а берегівському бізнесмену з далеко не бездоганною репутацією Чабі Пейтеру, який до КМКС … немає ніякого відношення. Але дуже хоче мати. І навіть вже активно шукає підтримки серед угорських можновладців для реалізації свого амбітного плану по усуненню Брензовича і захопленню влади в товаристві …

От такі справи в КМКС після позачергових виборів до Верховної Ради України і напередодні дуже навіть ймовірного у найближчий час переобрання голови Товариства. І зовсім не байдуже, зважаючи на вагу та авторитет цієї організації для угорської громади краю, та й для Закарпаття взагалі — хто її очолить. Краще б це були відповідальні і чесні політики на кшталт Добши чи Борти, а не пройдисвіти, які заради власних інтересів знову заведуть організацію у чергову безвихідь політичного маргінесу.

Євген Хованський - Товста політика.