Ректор Закарпатського угорського інституту підбив підсумки року

акарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ вже понад 25 років забезпечує якісною освітою закарпатську молодь, яка хоче залишатися на батьківщині і продовжувати навчання рідною мовою. У виші наразі можна здобути ступінь бакалавра й магістра на денній і заочній формі навчання, також проводяться різноманітні тренінги та курси. Про труднощі, а також роль навчального закладу в краї ми розпитали в ректора інституту Іштвана Черничка.


– Розкажіть про 2023 рік у Закарпатському угорському інституті.

– 2023-й також був насиченим. Це і виклики війни, освітньої та мовної політики в країні, труднощі повсякденного життя, але й успіхи та досягнення. На сайті вишу https://kmf.uz.ua/hu/ ми регулярно інформували про події, які відбуваються в нашому закладі, тому зараз хочу згадати про те, на що звертали менше уваги. Зокрема ми вважаємо успіхом те, що наш навчальний заклад, віддалений від великих університетських центрів, стабільно тримається в списку Ranking Web of Universities (https://www.webometrics.info/en/world), який складає рейтинги вищих навчальних закладів світу. Це означає, що ми визнані й на міжнародному рівні. У цьому глобальному рейтингу вишів понад 31 тисяча університетів та інститутів світу оцінюються за різними показниками й індексами ефективності (наприклад, кваліфікація викладачів, міжнародні публікації, кількість студентів тощо). Ми знаходимося в середині цього списку. Більше того, за минулий рік нам удалося досягти значного прогресу. У 2022 році серед 31 322 зафіксованих тут вищих навчальних закладів світу Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ займав 15 329-те місце в рейтингу I, а за підсумками 2023 року ми вже посіли 13 596-те місце, тобто піднялися на 1733 місця. У цьому ж списку з майже 6 тисяч європейських університетів минулого року ми займали 3452-гу позицію, але цьогоріч посіли 3067-ме місце, що також є значним покращенням – на 385 позицій. До слова, цей міжнародний рейтинг фіксує 300 вищих навчальних закладів з України, і серед них минулого року ми фінішували на 171-му місці, а 2023-го посіли 155-те місце, піднявшись на 16 позицій. Звісно, такі рейтинги не вирішують наших повсякденних проблем, але вони все ж свідчать про те, що наша професійна робота є ефективною і що ми на правильному шляху, оскільки постійно рухаємося вперед. Це відзначають й інші, наприклад, творці таких глобальних рейтингів.

– Минулого року інститут запровадив кілька нових спеціальностей, зокрема магістратуру з географії. Розпочато спільні навчальні проєкти з кількома угорськими університетами. Чи були вони успішними з відстані року?

– Коли у 2022-му ми підписували угоди про запуск так званих програм подвійних дипломів з університетами-партнерами, то знали, що цей проєкт потребуватиме великої гнучкості від закладів-партнерів і буде значне навантаження на студентів. Сподіваємося, декілька випускників, які навчаються в магістратурі й отримають дипломи нашого інституту та угорського університету одночасно, підтвердять, що наші зусилля варті того. Я вважаю цю ініціативу хорошою та корисною, оскільки вона відкриває такі можливості для молоді, студентів, які вони самі сьогодні не бачать, тому ми хочемо продовжувати. І якщо на церемонії вручення дипломів 2023/2024 навчального року будуть ті, хто отримає, крім диплома інституту, диплом Мішкольцьського університету, то це свідчитиме про те, що дуальна освіта однозначно успішна.

– На ваш погляд, чи впливає занепокоєння щодо військової мобілізації на викладачів та студентів? Чи відбулися через це якісь зміни?

– На початку навчального року ми мали повну комплексну перевірку від ТЦК, і ми з неабияким хвилюванням чекали на результати інспекції. У підсумку нікого зі співробітників чи студентів не було примусово мобілізовано, водночас багато хто з нас, зокрема я, мали постати перед військово-лікарською комісією для перевірки придатності та звірки даних. Я вже теж був у ТЦК, проходив перевірку (мене визнали придатним), але на підставі поданих документів (довідки з роботи, трудового договору, документів про докторський ступінь та звання професора) отримав офіційну відстрочку від мобілізації, передбачену законом. Увесь цей процес і воєнна ситуація, природно, позначаються на людях.

– З якими показниками закінчився рік щодо кількості викладачів та студентів?

– Під час вступної кампанії ми прийняли трохи менше студентів у 2023 році, ніж у попередньому. Але загалом 2023/2024 навчальний рік розпочали з рекордною для інституту кількістю студентів – 1371. Якщо врахувати всі інші структурні підрозділи, заклади, засновані Закарпатським угорським інститутом (зокрема Закарпатський угорський ліцей, мережу гімназій імені Каталіни Франгепан, Центр професійної освіти ім. Еде Егана, дитячу школу мистецтв «Туліпан Танода), то це близько двох з половиною тисяч студентів і вихованців.

– Незважаючи на затяжні воєнні умови, заклад продовжує працювати на високому рівні. Як вам удається долати труднощі, які виникають у повсякденному житті?

– У нас немає часу нудьгувати і нарікати на важкі обставини. Проблеми виникають щодня, і наприкінці кожного дня зрештою приємно, що вдалося вирішити хоча б деякі з них. Оскільки ми не рахуємо труднощі, які виникають, а виконуємо свою роботу послідовно, у міру своїх можливостей, то повільно, але впевнено рухаємося вперед. Якщо нам дають спокійно працювати, це має видимі результати: покращення рейтингів на міжнародному рівні, популярність інституту, професійні успіхи наших викладачів та академічні результати студентів. Адже для функціонування й гарних результатів потрібна робота кожного. Ми покладаємося на всіх: від президента й ректора до викладачів і фінансистів, адміністративного персоналу і ремонтників, водіїв і прибиральниць, обдарованих і менш старанних студентів.

– Які проблеми доведеться долати в наступному семестрі?

– Завдань чимало. Кілька наших навчальних програм проходять процес акредитації, і дуже важливо, щоб він був успішно завершений. Незабаром розпочнеться нова вступна кампанія, і ми хочемо, щоб чимало людей обрали для навчання Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ. Я міг би довго розповідати про наші плани й зобов’язання, але, мабуть, найголовніше – це мати можливість та умови для спокійної роботи. А для цього потрібен спокій і, звичайно, настання миру. Ми дуже чекаємо на закінчення війни.

(K. K./Kárpátalja hetilap)