Як в Ужгороді 5 місяців повномасштабної війни вирішують проблеми вимушених переселенців

«П’ять місяців війни: як Ужгород допомагає переселенцям та сприяє інтеграції в громаду» – на таку темі сьогодні в Ужгородському пресклубі з журналістами спілкувалися заступник міського голови Ужгорода Артем Погорєлов, директорка департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради Алла Келемец та координаторка волонтерів гуманітарного центру «Совине гніздо» Вікторія Синьо.

Заступник міського голови Артем Погорєлов зазначив, що вже з перших годин від початку війни керівники міста мали розуміння: в Ужгород приїде найбільше людей, бо це найзахідніший обласний центр, поруч кордон з європейськими країнами, тут відносно безпечно. Тому одразу почали готуватися, визначали, як координувати роботу, де поселяти, як організувати підвезення, харчування та вирішували багато інших питань. Дуже вдячна міська влада ужгородцям – за словами Артема Вікторовича, навіть не уявляли, що буде стільки охочих допомогти, мешканці міста дуже багато всього приносили і з дому, і зі своїх магазинів, кафе, питали, як і що можуть зробити ще.

Заступник міського голови вважає, що в з огляду на пропорцію до кількості жителів, Ужгород прийняв найбільше людей. Щодо конкретних цифр, то орієнтуватися можна було на те, скільки звернулися про надання статусу ВПО, хоча і не всі це зробили, а також на дані мобільних операторів. Тому вважається, що в певний період місто збільшилося удвічі – до звичайних понад 100 тисяч населення додалося ще стільки ж. Чимало людей зупинялися в Ужгороді на добу-дві і їхали за кордон.

Зараз у місті майже 25 тисяч офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб, які залишилися, у міських та обласних закладах Ужгорода – школах, спорткомплексах, тобто у тимчасовому соціальному житлі – розміщено 1612. Якщо раніше всіх охочих за талонами забезпечували гарячим харчуванням за кошти міського бюджету, то зараз годують лише 120 дітей.

Найперше завдання, яке зараз вирішує міська влада, – знайти можливості, донорів, щоб переселити людей, які живуть у закладах, у більш комфортні умови і звільнити насамперед школи для навчання.

У міській раді Ужгорода створили, одні з перших, відділ із релокації бізнесу, який допомагає підприємцям вирішувати питання перенесення діяльності з небезпечних територій. Артем Погорєлов подякував депутатам міськради за підтримку цієї ініціативи. 62 підприємці вже переїхали в Ужгород, найбільше – із Харківщини. Насамперед це ІТ, але є і важка промисловість, і виробництво одягу, приходить також дрібний бізнес – хочуть відкривати точки харчування, торгові тощо. На сайті міськради постійно оновлюється інформація про вакансії, є відомості про кваліфікацію тих, хто шукає роботу.

Найбільше гуманітарної допомоги везли із міст-побратимів обласного центру, ужгородці, закарпатці, які живуть, працюють за кордоном. Чимало відправляли звідси в інші регіони. Зараз допомоги у рази менше, тому змушені оптимізувати, що і як видається людям.

Директорка департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради Алла Келемец повідомила, що зараз статус ВПО в місті мають 24 878 переселенців.

У перші місяці величезною проблемою було те, що Єдина база внутрішньо переміщених осіб функціонувала дуже погано через велике навантаження, у департаменті були великі черги, доводилося працювати ночами.

Зараз ще теж приїздять люди, але якщо у квітні в день до департаменту зверталися близько 500 щодня, то зараз – близько 100. Є деякі проблеми з виплатами, затримки, бо чимало людей уже переміщені вдруге чи й утретє – скажімо, жили у Львові, а потім переїхали в Ужгород, і треба брати їхню особову справу з попереднього місця перебування.

28 квітня міська рада Ужгорода прийняла програму соціального захисту ВПО, виділили 15 мільйонів гривень, зокрема, за ці кошти організували харчування за талонами. Багато підприємців пропонували свою допомогу, брали вимушених переселенців на роботу. За даними центру зайнятості, до них звернулися 190 людей, працевлаштовано – 136 ВПО.

Директорка департаменту наголосила, що всі виплати, пільги, субсидії, які діяли до 24 лютого, на державному рівні продовжили автоматично.

Алла Михайлівна теж відзначила допомогу ужгородців, численних громадських, благодійних та міжнародних організацій, подякувала «Неємії», «Карітасу», «Дорозі життя», УжНУ, ромській громаді, волонтерам. Розповіла, що в перші тижні дуже важливу допомогу надавала мобільна бригада психологів, коли, особливо ночами, у багатьох переселенців були приступи паніки, тривожність.

За словами координаторки волонтерів гуманітарного центру «Совине гніздо» Вікторії Синьо, після повномасштабного вторгнення все починалося з бажання міської ради, ужгородців допомогти. Перші 1-2 тижні місто пережило завдяки тому, що приносили містяни, завдяки тому, що всі щось робили, бо для системної допомоги з-з кордону потрібен був час. «Так і я прийшла в «Совине гніздо» – зібрала вдома речі і тут побачила, що треба працювати», – розповідає волонтерка.

Спочатку давали найнеобхідніше, міська влада організувала зустріч людей на вокзалі, довіз, зокрема і в пункти пропуску на кордонах, поселення, у «Совиному гнізді» діяла кухня з гарячим харчуванням, працювала аптека, чергували лікарі.

До 24 квітня «Совине гніздо» працювало цілодобово, там було 200-300 волонтерів і 2-3 тисячі звернень від переселенців за добу, поступово кількість людей зменшилася, тому працювати нон-стоп перестали.

Допомогу зараз видають за попередньою реєстрацією через телеграм-канал, кожен вид одній родині – один раз. Установили такі собі соціальні дні, як, до прикладу, матері і дитини, коли можна отримати памперси, дитяче харчування, одяг до 3 років, або день дитячої творчості, коли видають олівці, фарби, альбоми і ще чимало для малювання, день, коли видають продуктові набори тощо. Системно також відвозять продукти, засоби гігієни та багато іншого за запитами безпосередньо у школи, спорткомплекси, гуртожитки, де живуть вимушені переселенці. Скажімо, минулого місяця видали 4 тисячі літрів молока тривалого зберігання, яке привезли закордонні партнери.

За словами Вікторії, в «Совиному гнізді» зараз не вистачає одягу для дорослих, засобів дитячої гігієни.

Наразі звернень у «Совине гніздо» – близько 3-4 тисяч за місяць, волонтери тісно співпрацюють із міжнародними організаціями, зокрема зі структурами ООН, на території «Совиного гнізда» розмістили і великий намет, де представники ЮНІСЕФ займаються з дітками.

Одна із ключових тез зустрічі в Ужгородському прес-клубі – в обласному центрі дуже багато волонтерських центрів і хабів, допомагали всі жителі і завдяки цьому «ударну хвилю» на місто з початком війни вдалося прийняти значно легше.