Шанувальники газети – «давно на кладовищах»: на Рахівщині газету «Зоря Рахівщини» більше не друкуватимуть

Минуло два місяці з моменту проголошення колективом редакції – засновником ТзОВ «Зоря Рахівщини», процедури закриття районного часопису.

Сказати, що подібне когось здивувало, за винятком окремих постійних передплатників, краще не говорити нічого. Насправді, ліквідацією фірм та підприємств, в тому числі видань і не тільки районного штибу, загал важко здивувати.


Чи важко усвідомлювати власну безпорадність, коли щодень підтверджує неспроможність існування невеликих, з власною історією газет? І так, і ні. Є як суб’єктивні, так об’єктивні причини подібного становища. Насамперед, важливу роль у життєдіяльності будь-якого видання відіграє читач або аудиторія, котра роками не зраджує своєму вибору. Нам часто дорікали, що передплатник «Зорі...» – покоління минулого століття, а нинішнє – прихильники діджиталізації.

Листоноша з Косівської Поляни, не кривлячи душею, відверто заявила, що шанувальники газети – «давно на кладовищах». Хотілося запевнити її, що не всі, а добросовісне виконання обов’язків з доставки сприяло б збільшенню читачів. Але теж не склалося. І, насамперед, через небачений дисбаланс заробітної плати керівника «Укрпошти» й простої сільської листоноші. Чи має це якесь відношення до видань? Безпосереднє, адже газети і журнали – теж оплачений товар, який необхідно вчасно доставляти покупцю. Платити за повітря ніхто не буде.

Як результат, з гарантованих впродовж років двох тисяч передплатників, на початок року отримали тисячу з хвостиком. У чистому варіанті – набагато менше. Традиційно нас підтримали відомчою передплатою держлісгоспи району – по сто примірників, а Ясінянський, навіть, за більш сприятливих фінансових умов, здійснював донедавна проплату для всіх працюючих. П’ятдесят примірників надходили на адресу ТОВ «ВГСМ».

Не залишилися осторонь і друзі-підприємці, щоправда, швидше, як виняток і благодійні внески. Осторонь, не те, щоб повністю, але з елементами європейської стурбованості, залишилася влада району усіх рівнів. Нерідко через власну невизначеність, нерідко через фінансове становище новоутворених територіальних громад. Коштами допомагали всі, однак у визначених мінімальних розмірах. Натомість, на постійну основу така співпраця не могла претендувати, тим більше, що у кожного самоврядного органу працює власний офіційний сайт і відпала потреба звертатися до газети. Тому ображатися на когось немає сенсу. Треба дивитися на речі реалістично.

Зваживши усі «за» і «проти», врахувавши реалії сьогодення, заснували сайт «Рахів. Сіty». Гарно, симпатично, в ногу з часом, але цього виявилося недостатньо, щоб подолати фінансові труднощі. Бо видавництво газет – це бізнес. Не завжди вдячний, зовсім неприбутковий, але необхідний.

«Рахів.Сіty» читайте й надалі. Його вестиме журналістка Андріана Леле – головна ініціаторка його створення. А 75-річну історію «Зорі Рахівщини» закриваємо цим номером газети. Непросту, суперечливу, але свою, районну. Дякуємо всім, причетним до її функціонування – попереднім поколінням і нинішньому. Журналістам і позаштатним дописувачам. Дякуємо тим, хто до останнього моменту підтримував видання та залишився вірним йому, незважаючи ні на що. Вибачте, що не змогли забезпечити її вихід у світ до кінця року.