На Закарпатті зараз затребувана «професія» гентеша

Про цю цікаву і неординарну «професію» для Закарпаття пише на своїй сторінці у фб Іван Паничик.


У селах нашого краю настає “час гентеша”. За тиждень-два до католицького Різдва у багатьох родинах іде підготовка до різання свині. Закуповують спеції для ковбас, шойтів, гурок, замовляють гентеша (різника).
За Чехословацької Республіки професія гентеша була сертифікована. Вона була престижна, високооплачувана, але сезонна, тому гентеші тримали свою м’ясну лавку в містечках, де не було умов для тримання худоби. Ліцензію на право різати та переробляти м’ясо в м’ясні вироби могла отримати людина, яка впродовж року була помічником сертифікованого гентеша, і здала практичний екзамен. Претендент на ліцензію повинен був зарізати, обпалити, помити, розкрити тушу, витягнути та сортувати нутрощі, розрізати тушу за сортами м’яса… і навіть показати екзаменаторам як мити та чистити кишки для ковбас. Якщо, що дуже рідко бувало, стажер не здав екзамен, комісія відкликала ліцензію і у гентеша-наставника. На село було не більше двох-трьох сертифікованих гентеші, які уміли зробити 2-3 види м’ясної ковбаси, 3-4 види ліверної та печінкової ковбаси, підготувати м’ясо та сало для димлення, або иншої консервації (засолки, або тушенки) і несли відповідальність (навіть кримінальну) за якість своєї роботи…
Радянська влада нівелювала цю професію, тож, замовляють різати свиней потомків сертифікованих гентешів, які отримали навички від батьків.
В нашій родині були два сертифіковані гентеші дідусь та батько, тому, що вони були рестораторами і за якість м’ясної продукції несли відповідальність тільки вони.
Батька замовляли за місяць і більше до дати забою. У сезон замовлення призначали не тільки на день а й на час. Батько обробляв дві-три свині за день і часто когось із нас, старших брав у помічники. Так ми навчилися працювати з м’ясом і готувати м’ясні страви.
Якось я приїхав до брата в гості і він попросив мене допомогти йому зарізати свиню у нашої племінниці.
Треба сказати, що чоловіком племінниці був лікар, навіть головний лікар санаторію. Ми прийшли, свиня кілограмів 150, брат, я і господар, завалили свиню, племінниця з тазиком для збирання крові, брат ріже, кров витікає в тазик і в цей момент брат кричить господарю: “Мішу, бери за хвіст і піднімай свиню, щоб уся кров витекла”, Міша швиденько метнувся до хвоста і намагається підняти зад 150-ти кілограмової свині і тут ми всі зареготали. Вища медична освіта відпочиває, коли в цейтноті людина виконує наказ. В наступні роки, коли брат у нього різав свиню, Міша завжди питав: “Сьогодні теж піднімати свиню за хвіст?”
Добрих 20 років при зустрічах, ми згадували цей випадок…