«Я живу в Україні й хочу, щоб мої діти теж знаходились тут», – волонтер з Тячівщини Ігор Нодь

З початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України дубівчанин Ігор Нодь активно волонтерить, підтримує Збройні Сили України й допомагає переселенцям. Сам чоловік – уродженець селища Дубове на Тячівщині, зараз йому 44 роки. До початку широкомасштабного вторгнення він працював в Німеччині. Саме там його зустріла звістка про війну в рідній країні.

Журналістка Район.Тячів поспілкувалася із волонтером.

«Волонтерством я почав займатися лише з 24 лютого 2022 року. На моїй роботі у Німеччині було багато російськомовних німців, та й за роки проведення часу там я знайшов багато знайомих. Почав просити їх допомагати гуманітарно Україні», – ділиться чоловік.

За час великої війни він, співпрацюючи з благодійниками та меценатами Німеччини та інших європейських країн, перевіз через кордон та доставив до військових чотири автомобілі та кілька тонн гуманітарного вантажу – харчові продукти, медикаменти, речі першої потреби, які передали військовослужбовцям та мешканцям прифронтових територій Харківщини. Частину медикаментів також направили до Дубівської лікарні, а харчові продукти – ВПО, що проживають у Дубівській громаді.

«Загалом все почалося саме там, в Німеччині. Я запитав: чи можете ви допомогти Україні? Запропонував зносити гуманітарну допомогу, хто що може. Так запустилося «сарафанне радіо», і через деякий час ми вже відправили перші вантажі», – пригадує дубівчанин.

Спочатку допомогу передавали на Дубівську громаду, зокрема біженцям, які там знайшли прихисток. Волонтер каже, що має багато знайомих, які зараз на війні та потребують допомоги, так він з ними зв'язувався і дізнавався, що потрібно. Шукали людей, які могли б доставити зібрані речі до України, тобто все робили своїми силами. Потім чоловік повернувся у Дубове.

Пан Ігор каже, що допомогу знайшов і в Чехії, де є небайдужі люди. Він отримав офіційний лист-підтвердження свого волонтерства, за яким виїжджав за кордон. Тепер прикордонники його не випускають, тому використовує систему «Шлях», що ускладнює роботу.

«Я не міг допомогти своїй країні на передовій, тому з перших днів організовував допомогу, згодом це вже стало стабільною діяльністю. Скільки я міг, стільки й давав», – ділиться чоловік.


Біда! Що робили німці з полоненими жінками
Біда, коли в полон потрапляла жінка-боєць Червоної Армії.

Каже, у рідних вибору не було - вони його підтримали, як і краяни за кордоном, так і мешканці Дубового. Влада осторонь не залишилася, завжди допомагала із потрібними запитами. Сильно допомагали місцеві підприємці та загалом односельчани.

Зазвичай серед допомоги – ліки, теплі речі та бронежилети. Зараз, як і завжди, військові потребують автівки, дрони. З початку війни чоловік на ЗСУ передав свою машину.

«Зараз волонтерити значно важче. По-перше, люди трохи зневірені, зокрема публікаціями про те, як допомогу розкрадають чи не доставляють на місця. По-друге, мені важче стало виїжджати за кордон, щоб пригнати машину чи домовитися з людьми. Люди менше допомагають і часто навіть не хочуть цього робити», – журиться волонтер.

Ділиться тим, що про отриману допомогу завжди звітують, він її передає через акти прийняття-передання. Нещодавно сталася прикра ситуація - передав машину, проте військова частина її не отримала.

«Це дуже сильно вибило мене із колії, машину передавав знайомому, той передав ще комусь. Просто так не залишу, виділю свій час і буду розбиратися»


Додає, що на кордоні словацька сторона прискіпливіше ставиться до перевозу гуманітарної допомоги, це займає більше часу та оформлення більшої кількості документів. Як не крути, для пана Ігоря волонтерство ставить нові виклики. Пропри це чоловік планує допомагати воїнам до кінця війни. А от після закінчення її планує завершити свою місію та зайнятися чимось своїм.

«Дякую німецькій і чеській стороні та усім небайдужим українцям тут і там, які відгукнулися на допомогу. Слава Україні!», – завершує чоловік.