Закарпаття змінює фруктовий ринок України: як 750 тисяч яблунь допомогли потіснити імпорт і чому наступними можуть стати груші

Дата: 25 жовтня 2026 року
Автор: Ірина Тополя

Закарпаття не лише вирощує яблука, а й допомагає українським виробникам повертати власний ринок. Завдяки інтенсивним технологіям, сучасному обладнанню та великим сховищам вітчизняні садівники вже забезпечують близько 80% українського ринку яблук. Тепер вони придивляються до іншої фруктової ніші, яку досі переважно контролює імпорт, — груш.

Один із прикладів такого виробництва — закарпатська компанія «Коник». Досвідом господарства поділився заступник голови парламентського Комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський у Facebook.

750 тисяч яблунь і тисячі тонн урожаю щороку

Господарство працює за технологіями інтенсивного садівництва. На його території росте близько 750 тисяч яблунь, які щороку дають від 6,5 до 10 тисяч тонн плодів.

Однак виростити яблуко — лише частина роботи. Перш ніж потрапити на полиці супермаркетів, кожен плід проходить понад 20 технологічних операцій. Серед них — відбракування, охолодження, очищення, осушування, сортування за категоріями та маркування.

На підприємстві працюють 211 постійних працівників. У сезон до них долучається приблизно стільки ж людей. Більшість урожаю постачають торговельним мережам, а решту переробляють на соки та сидри.

Таке виробництво демонструє, що сучасне садівництво — це не тільки сади, а й складна система зберігання, сортування, переробки та постачання продукції споживачам.

Чому закарпатські яблука мають перевагу

Одна з особливостей регіону — кліматичні умови. За наведеними даними, на Закарпатті яблука достигають приблизно на два тижні раніше, ніж в інших регіонах України.

Це дає місцевим виробникам додаткову перевагу під час переговорів із торговельними мережами: вони можуть раніше запропонувати свіжий урожай і укладати контракти на вигідних умовах.

Важливу роль відіграють і сучасні технології. Щоб постачати продукцію великими партіями та зберігати її якість, недостатньо мати родючі землі й сприятливу погоду. Потрібні обладнання, належні умови зберігання та налагоджена логістика.

Саме поєднання цих чинників допомагає українським виробникам конкурувати з імпортними фруктами.

Українці знову обирають Симиренка

Змінюються й уподобання покупців. За словами співвласника компанії «Коник» Андрія Мелеша, українці дедалі частіше звертають увагу на вітчизняні сорти яблук. Зокрема, повертається інтерес до знайомого з дитинства сорту Симиренка, який цінують за характерний кисло-солодкий смак із виразною кислинкою.

За оцінкою Дмитра Кисилевського, частка українських виробників на ринку яблук уже сягає 80%. Для порівняння: приблизно десять років тому близько 60% яблук на полицях супермаркетів були імпортними.

Це свідчить про суттєву зміну ситуації на ринку: українські господарства не лише вирощують фрукти, а й поступово займають місце закордонних постачальників.

Груші — наступна ціль українських садівників

Після яблук виробники планують активніше розвивати вирощування груш. За оцінкою Андрія Мелеша, у 2026 році імпорт забезпечує приблизно 80–90% українського ринку цієї продукції.

Для вітчизняних господарств це водночас і виклик, і можливість. Якщо українські садівники зможуть наростити виробництво, забезпечити стабільну якість та організувати належне зберігання, частину імпортних фруктів потенційно можна буде замінити продукцією місцевого походження.

Перші кроки до виходу на зовнішні ринки вже були. За даними AgroTimes із посиланням на аналітиків EastFruit, у 2024 році Україна експортувала близько 200 тонн груш до Греції, Румунії та Грузії.

Втім, позиція співвласника «Коника» полягає в тому, що спочатку українські груші мають ширше з’явитися на полицях вітчизняних магазинів, а вже потім виробники повинні активніше розвивати експорт.

Чи зможе Закарпаття повторити успіх яблук із грушами? Відповідь залежатиме від інвестицій у сади, сучасні технології, сховища та переробку. Але приклад місцевого господарства вже показує, що завдяки інтенсивному виробництву українські фрукти можуть успішно конкурувати з імпортом і поступово змінювати асортимент на полицях супермаркетів.