Чи можуть вітряки в Карпатах стати новою ціллю для російських атак: на Закарпатті обговорюють безпекові ризики

4 жовтня 2026 року,
Закарпаття — Ірина Тополя

Вітрова енергетика в Карпатах останніми місяцями стала однією з найбільш дискусійних тем на Закарпатті. Окрім впливу на гірські ландшафти та довкілля, дедалі більше уваги привертає ще одне питання — наскільки захищеними можуть бути великі вітроенергетичні об’єкти в умовах війни.

Приводом для нової дискусії стала публікація закарпатського історика Павла Федаки, який припустив, що після атак Росії на енергетичну інфраструктуру потенційною вразливою ціллю можуть стати й великі вітроелектростанції, розташовані на гірських хребтах. Його допис опублікувало видання «Трибуна».

Чому питання безпеки вітряків стало актуальним

Карпатські вітроелектростанції мають значні габарити та розташовуються на відкритих високогірних ділянках. Окрім самих турбін, важливими елементами енергетичної інфраструктури є підстанції, трансформатори та лінії електропередачі.

Саме тому питання потенційної вразливості таких об'єктів під час війни вже порушують і в інших публікаціях про розвиток вітроенергетики. Зокрема, огляди теми вказують, що великі групи вітротурбін та пов’язана з ними інфраструктура можуть становити окремий безпековий виклик. Водночас немає підстав стверджувати, що конкретні вітряки на Закарпатті вже визначені Росією як цілі майбутніх атак.

Автор допису також порушує питання додаткового фізичного захисту енергетичних об’єктів. Водночас конкретні способи такого захисту для окремих об’єктів мають визначатися відповідними фахівцями та службами безпеки, без розголошення деталей, які можуть становити ризик.

Вітроенергетика на Закарпатті вже викликає суперечки

Безпековий аспект додається до дискусії, яка триває навколо будівництва вітроелектростанцій у Карпатах. На Закарпатті, зокрема на полонині Руна, вже встановлюють перші вітротурбіни. Загалом у Карпатах планують розвиток значно більшої кількості вітроенергетичних об’єктів.

Питання викликає суперечки через поєднання енергетичної потреби України, впливу на природу та складність будівництва інфраструктури у високогір’ї. Екологи звертають увагу на ризики для природних територій, тоді як прихильники розвитку ВЕС наголошують на необхідності нарощувати власну генерацію в умовах війни.

Окремо в публікації Павла Федаки згадуються твердження про можливі прояви сепаратистської активності на Закарпатті та діяльність російських інформаційних мереж. Ці твердження є позицією автора допису і не можуть подаватися як встановлений факт без окремого підтвердження компетентних органів.

У підсумку дискусія навколо карпатських вітряків виходить далеко за межі питання їхнього зовнішнього вигляду. Для Закарпаття одночасно актуальними залишаються енергетична безпека, захист критичної інфраструктури та збереження унікальних гірських екосистем. Саме баланс між цими завданнями стає одним із ключових питань подальшого розвитку вітроенергетики в регіоні.