Чи готові закарпатці відмовитися від готівки

Днями громадськість сколихнула новина про можливу заборону в Україні готівки. Усе почалося з пропозиції під час конференції з відновлення України у Лондоні заступника голови ОП Ростислава Шурми. Він, зокрема, заявив, що таким чином можна в державі зробити реальні кроки для подолання корупції. Його слова викликали обурення не тільки серед простих співвітчизників, а й серед депутатів, більшість із яких запевняли, що суспільство поки що до такого кроку не готове і хабарництво безготівковими операціями подолати все одно не вдасться. Дискусія набрала шаленого оберту у соцмережах, де люди гарячково почали висловлювати власні позиції і особисте бачення питання.


Наразі, попри діджиталізацію України, поки що вводити новацію не будуть. Утім чи готові до таких змін закарпатці, якщо усе ж за все доведеться розраховуватися виключно банківськими картками, а не паперовими банкнотами? Відповідь на це питання і шукав «Карпатський об’єктив».

Корупція перейшла в електронний формат

Іван Магей – юрист із Ужгорода. Він переконаний, що для боротьби з негативним явищем, яке давно прижилося в нашому суспільстві, має бути запущений чіткий законодавчий та правовий механізм, а форма розрахунку взагалі нічого не вирішує…

«Якщо мова йде про корупцію, то вона наразі знайшла «своє місце» саме в безготівковому варіанті. Усе відбувається переважно через електронні торги, коли чиновники закуповують потрібний товар за завищеною вартістю. Тут діє знайома багатьом «таблиця ділення» та система «відкатів». Тому говорити, що злочинні схеми можна витіснити з нашого життя, відмовившись від паперових грошей, просто смішно. Якщо йдеться про хабарі на місці, то частково це може подіяти. Однак, за бажання, «відкупитися» цілковито реально і переказуючи потрібну суму конкретній людині. Це може бути «подяка» за те, що водію не випишуть штраф за порушення правил дорожнього руху, або ж «премія» за довідку чиновнику, чи, скажімо, «винагорода» за послуги медика. Наприклад, якщо лікар робить операцію, рідні пацієнта можуть йому «віддячитись» не лише особисто, але й через банківський рахунок. Тобто, механізм подолання хабарництва та корупції має бути зовсім інший і грошовий формат ситуацію не врятує», – розповідає чоловік «Карпатському об’єктиву».

За словами правознавця, подіяти безготівкова схема може хіба що на «готівкових» корупціонерів, але наразі їх далеко не більшість, та й мова йде не про космічні офшори, а про мізерні суми.

«Звісно, банківська картка нині для більшості людей – універсальний спосіб розрахунку, але якими власне грошима – готівкою чи карткою платити за спожиті послуги чи куплений товар, вирішувати мають українці, а не хтось одноосібно. Додам цікаву деталь! Загальна кількість карток, емітованих українськими банками, станом на 1 січня 2023 року становила 109,8 мільйонів! І це – фантастична кількість насправді! Це – на цілих 20% більше, ніж торік, у січні 2020 року, коли ще не було війни і таких збитків у державі, як зараз. Тобто, як бачимо, населення й без того все частіше обирає безготівкові операції», – зазначив пан Іван.

Представники бізнесу, хоч і частіше за інших здійснюють банківські операції, але також переконані, що готівка в державі потрібна.

«За багато видів товару я розраховуюся по перерахунку, – каже директор одного з ужгородських продуктових магазинів Денис Юрчак. – Але все одно залишаються ніші, коли потрібно мати при собі готівку. Наприклад, привезли мені з Берегова свіжі помідори. Я забираю їх і даю людині паперові гроші. Або прийшла бабуся купувати хліб чи яблука. Пенсію їй досі приносить поштарка. Як я літній людині, якій за 80, буду казати: «Давайте картку!» А може її в неї взагалі немає і вона навіть не знає, як її оформити. Або може й є, але гроші з неї знімають і віддають їй діти чи онуки, бо старше покоління любить тримати банкноти в руках і боїться, що з рахунку кошти можуть у будь-яку мить поцупити недоброзичливці… Тепер старенькій що, голодній сидіти, бо вона дає мені паперові 15 гривень? Тобто, суспільство до безготівкових операцій має бути готовим! Населення треба вчити, як діяти, що робити, як користуватися певними сервісами. Як на мене, зарано впроваджувати виключно електронну форму комерції».

Багато хто з підприємців такої ж думки. Деякі при цьому запевняють, що в умовах війни потрібно не «закручувати гайки» для тих, хто ще працює, а навпаки – більше допомагати, аби люди мали робочі місця, заробітні плати та можливість купувати.

«Спочатку людям потрібно дати роботу»

А що думають з приводу безготівкових операцій ті, кому доводиться щодня за щось розраховуватися на ринках, у магазинах, із виконавцями певних послуг?

Лідія Довганич із Хуста зізнається, що пенсію отримує на банківську картку, але гроші знімає в перший же день і за все, що має намір придбати, кошти дає з гаманця.

«Колись у радянський час у мене в банку пропала велика сума грошей. Це – для багатьох знайома до болю історія… Тож тепер не довіряю більше абсолютно нікому. Радію тільки тим коштам, які можу відчути на дотик. Крім того, пенсія в мене невелика, лише трохи більше 3 тисяч гривень. За таку суму прожити цілий місяць не вдається. Немолода вже, хворію, постійно потрібні ліки… Тому випікаю пиріжки і даю їх продавати знайомій у магазинчик. Таким чином трохи підробляю, аби вижити. Це – зовсім невеликий заробіток, але як-не-як хоч якась додаткова копійчина. Якщо не буде готівки, взагалі не знаю, що робитиму. Я не готова до таких кардинальних змін. Та й навіть у магазині не вмію розрахуватися карткою. Усе, що навчилася – це у банкоматі зняти кошти!», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» жінка.

А Марта Яцканич із Виноградова торгує на ринку. Вона взагалі не може уявити свою роботу без готівки.

«Тепер мені що, магазин орендувати? – обурюється жінка. – Я ж сплачую податки, розраховуюся за торгове місце, у все, що маю, далеко вже не перший рік вкладаю власні гроші. Якщо таке станеться, я втрачу клієнтів! Спочатку людей роботою забезпечити потрібно, а потім новації впроваджувати! Багато закарпатців працюють у наймі, за певну суму колють дрова, мить вікна, прибирають територію. Їм дають готівку і вони з нею йдуть купувати собі те, у чому мають потребу. Не кожен має банківську картку і в цьому не в усіх є необхідність. Та й малий бізнес виживає переважно з «паперових» грошей, бо покупці звикли на банкноти, а не на віртуальні «гаманці».

А от молодь нічого поганого у безготівкових операціях не вбачає. Більше того, більшість діджиталізації тільки радіє.

«Я вже давно майже не користуюся паперовими грошима. Маю дві банківські картки: на одну приходить стипендія, на іншу скидають кошти батьки і туди ж мені перераховують кошти за різні види підробітку, – наголошує 20-річна студентка з Мукачева Анастасія Дем’ян. – Навіть за косметичні процедури зараз можна сплатити, не маючи жодної гривні в кишені. Не бачу абсолютно нічого поганого в тому, що в державі можуть запровадити повністю електронний вид розрахунків. Як на мене, це нормально, адже ми живемо не в епоху Середньовіччя і маємо не просто йти в ногу з часом, а навіть випереджати його. Україна має диктувати світові свої ноу-хау, адже маємо «світлі голови» практично в усіх галузях. Спочатку, коли «Дію» впровадили, також було багато нарікань на роботу додатку, а нині до порталу вже всі звикли, чи не в кожному другому телефоні є такий застосунок. Тож, переконана, звикнуть і до безготівкових операцій. Тільки не знаю, чи таким чином корупцію точно можна подолати. Проте сама ідея мені імпонує!»

Звісно, скільки людей, стільки й думок, але перед тим, як повністю відмовлятися від готівки, принаймні потрібно точно знати, що такий крок піде на користь населенню. Утім поки що це тільки ідея і про втілення її в життя наразі мова не йде.

Марина АЛДОН