Краєзнавчий музей Перечина поповнився новими експонатами

КЗ «Краєзнавчий музей міста Перечин» поповнився новими експонатами, які вже внесені до фондових книг. Директорка закладу Оксана Вайда розповіла кореспондентці «Карпатського об’єктива», що родинні вишивки подарувала жителька міста Інеса Богдан. Вони створені у середині минулого століття. Отож їм – понад 70 років.


– Пані Інеса принесла до нашого музею колекцію родинної вишивки. Все було у хорошому стані: випране, попрасоване. Серед них такий цікавий набір, як гребенник і гольниця (для голок), – розказує Оксана Михайлівна і показує речі на стіні під дзеркалом. – Вишиті у техніці хрестиком, вишивка багатоколірна. До речі, цей аксесуар для гребінців притаманний лише для Закарпаття.


Погляньте, яка гарна серветка на тумбочці. Від настінного килима біля ліжка годі відвести погляд. Настінні килими також притаманні для нашого краю.

Подарувала також два білі комплекти, зв’язані гачком. Ними ми оздобили мисник, де складували різні глечики, горщики. У нас на Перечинщині кажуть «таллаж».


Щоб охарактеризувати, описати ці предмети побуту, працівники музею провели дослідницьку роботу. До прикладу, інформація про гольницю: вишита хрестиком, квітковий орнамент. Про гребенник: предмет належить до декоративно-ужиткового мистецтва, призначений для зберігання гребінців. Вишитий на канві у техніці хрестиком. Переважають блакитний, фіолетовий, червоний кольори. Виворіт оздоблений, підшитий тканиною блакитного кольору. Гребінник оздоблений червоною атласною стрічкою.

Настінний килим виконаний у техніці низинка. Чорне тло візерунка зашите різнобарвними нитками. Орнаментальна композиція має геометричний та стилізовано-рослинний характер. Низ килима оздоблено декоративними китицями жовтого кольору. Виворіт також підшитий тканиною білого кольору.


У телефонній розмові пані Інеса розповіла мені, що вишивки – діло рук мами чоловіка. Вона родом із села Тур’я-Пасіка. У 1956 році батьки чоловіка у Перечині побудували хату. Мама оздоблювала оселю вишивками.


– Батьки чоловіка померли. У будинку залишилися ми. Я подивилася, що в шафах лежить багато вишитих речей побуту, при чому, хороших, добротних. Ми з чоловіком порадилися і вирішили віддати до краєзнавчого музею. Туди ходять люди, діти. Нехай милуються тією красою, ручною роботою наших предків, нехай бачать, як і що було раніше. У нас є дерев’яне корито, в якому свекруха замішувала тісто на хліб, паску. Воно у хорошому стані. Його та ще декілька вишивок віддамо до нашому музею, – поділилася добрими намірами пані Інеса.

Тетяна ГРИЦИЩУК, Карпатський обʼєктив