Чому Угорщина допомагає закарпатським підприємцям і хто такий Едмунд Еґан

На Закарпатті, вчергове розгортається скандал стосовно благодійного угорського фонду «Еган Еде»,але багато хто не знає, що однією з основних завдань фонду втримати угорців на Батьківщині і однією із умов отримання допомоги є те що підприємець за п’ять років не може поїхати за кордон на постійне місце проживання.


«Наш фонд створений у червні 2016-го й цього року охоплює три сектори благодійної допомоги: туризм, сільське господарство та інноваційний розвиток підприємництва. Наразі ми маємо п’ять регіональних офісів у Мукачівському, Ужгородському, Берегівському, Виноградівському й Тячівському районах. Спрямованість нашої роботи в першу чергу пов’язана з тим, щоб економічно розвивати Закарпаття та створювати нові робочі місця, дати можливість людям повернутися з-за кордону й забезпечувати свою родину стабільним прибутком тут, у рідному Закарпатті» - стверджує директор Благодійного фонду «Закарпатський центр економічного розвитку «Еган Еде» Маріанна Беркі.

Хто такий Еган Едмун Біографія:

Едмунд Еґан — угорський економіст, громадський діяч, благодійник, фахівець з організації сільського господарства Закарпаття. Ірландець за походженням Едмунд Еґáн народився 13 липня 1851 року у місті Чаковец (Чакторня) у Північній Хорватії у родині емігранта з Ірландії. Після закінчення гімназії вивчав економіку в університеті міста Галле (Німеччина) та право у Віденському університеті. У 1883–1896 Едмунд Еґан працював на посаді радника угорського міністерства сільського господарства, завідував молочним відділом. Едмунд Еґан глибоко переймався проблемами людей, які працювали на землі. Він побачив, що у найгіршому становищі в Угорщині опинилися українські селяни Закарпаття, які, важко працюючи, ледве могли заробити собі на хліб. У 1890 році вийшла його книга, присвячена сільському господарству Карпатського регіону, де було викладено бачення того, як подолати бідність. Серед його проектів було і масове ввезення до краю тірольських корів, і створення кооперативних молочарень, державне кредитування закарпатських селян. У 1897 році у місті Мукачево було створено штаб цієї акції, так звану Експозитуру для гірських районів, якій допомагало близько 20 греко-католицьких священиків. Діючи не тільки за наказом угорського міністра сільського господарства Іґнаца Дараньї, але й за покликом власного сумління, враженого гнітючою бідністю русинів, Едмунд Еґан об’їздив більшість сіл Закарпаття, зустрічався з селянами, священиками, вчителями, урядовцями, поштарями. Свої спостереження Едмунд виклав у доповіді угорському уряду «Економічне становище руських селян в Угорщині». Перші програмні засади допомоги людям були виголошені 28 березня 1898 р. у місті Свалява, а вже 12 лютого 1900 р. у мукачівському готелі «Чіллаг» було підбито перші підсумки зроблених кроків. «Акція Еґана» не тільки покращувала становище українських селян Закарпаття, але й була економічно вигідною для самої Угорщини, збільшувала ВВП держави, інтенсифікувала її економіку. Однак ця акція не подобалася лихварям та орендарям, оскільки вибивала основу з їхнього паразитарного способу життя. Ліквідовувався економічно недоцільний інститут посередника, який привласнював левову частку виробленої селянином доданої вартості, оскільки договори оренди землі укладалися через державний інститут. Не було потреби брати гроші під лихварський процент – діяли каси взаємодопомоги, які видавали кошти під 6-7% річних. Внаслідок впровадження новітніх технологій не тільки значно збільшився об’єм та якість сільськогосподарських продуктів, що вироблялися на селі, але й виникла можливість їх переробки до отримання готового до споживання продукту – вина, сиру тощо. Було ліквідовано лихварську монополію на торгівлю в селі – товари народного вжитку і навіть горілку на селі стали продавати кооперативи, за цінами значно нижчими, ніж перед тим правили лихварі. Отже, додана вартість залишалася на селі. Діяльність Едмунда Еґана викликала спротив не тільки місцевої мафії, але й певних урядових кіл, які непокоїлися, що економічне піднесення русинів може спричинити і політичне. Едмунда Еґана почали переслідувати. Сипали йому отруту до коньяку, обкрадали, грабували, підпалювали його житло. Подавали на нього в суд і лжесвідчили проти нього. Писали йому анонімні листи, пропонували гроші, лиш би він виїхав десь до Відня чи до Будапешта. Однак він настільки перейнявся долею подвійно чужого для нього народу, що не хотів відступати. 20 вересня 1901 року він їхав у кареті з Ужгорода в село Середнє, де в нього стріляли. 22 вересня 1901 року Едмунд Еґан помер. Розслідування не виявило вбивць і згодом “Верховинська акція” хоч і не була згорнута, та все ж зі смертю свого натхненника просувалася меншими темпами. На похороні Едмунда Еґана в Ужгороді зійшлося 12 тисяч українських селян – пастухів, дроворубів, виноградарів з найвіддаленіших куточків. Очевидці стверджували, що селами стояв голосний плач, майже в кожному селі було проведено жалобні народні збори. “Спаситель русинського народу”, як ще довго називали Еґана, назавжди закарбувався в народній пам’яті українців Закарпаття. На місці його загибелі було зведено пам’ятний хрест, знесений окупаційною комуністичною владою у 1960-х, але відновлений 23 березня 2002 року. 5 жовтня 2005 року в Ужгороді була заснована благодійна організація “Фонд ім. Е. Егана”, яка продовжила впроваджувати ідеї започатковані видатним угорським економістом Едмундом Еганом.

Повідомляє - "Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка".