Здається, що за вами стежать? Вам не здається - і ось чому

Щось змушує вас обернутися і побачити, як хтось за вами спостерігає. Це може статися у забитому потязі або під час вечірньої прогулянки парком. Але як ви дізналися, що за вами стежать? Це можна списати на інтуїцію, але насправді це є підтвердженням, що органи чуття – зокрема зір – можуть працювати загадковим чином.

Інтуїтивно може здаватися, що коли ви дивитесь на щось своїми очима, сигнали надходять до вашої зорової кори, внаслідок чого у вас виникає відчуття, що ви це бачите - але реальність набагато заплутаніша.

Щойно інформація йде від ваших очей, вона переміщується принаймні до 10 різних областей мозку, кожна з яких виконує свої функції.


Багато хто з нас чув про зорову кору - велику ділянку у задній частині мозку, яка привертає увагу нейробіологів. Вона забезпечує наше свідоме бачення, обробляє кольори та дрібні деталі, щоб створити багатогранну картину світу. Але інші частини нашого мозку також обробляють різні фрагменти інформації, й вони можуть працювати навіть тоді, коли ми щось свідомо не сприймаємо - або не можемо сприйняти.

Допомогти зрозуміти ці механізми можуть ті, хто зазнав травми, що спричинила пошкодження нервової системи.

Коли нещасний випадок пошкоджує зорову кору, це впливає на ваш зір. Якщо ви повністю втратите зорову кору, ви втратите весь свідомий зір - неврологи називають це "кортикальною сліпотою".

Але, на відміну від втрати очей, кортикальна сліпота не означає повну сліпоту – адже некортикальні зорові області все ще можуть працювати.

Хоча у вас може не бути суб’єктивного враження, що ви щось бачите без зорової кори, ви можете реагувати на речі, які бачать ваші очі, але обробляють інші ділянки мозку.

стеженняАВТОР ФОТО,ISTOCK
У 1974 році дослідник на ім'я Ларрі Вайскранц ввів термін "сліпобачення" - так він назвав феномен, коли пацієнти все ще могли реагувати на зорові стимули - попри втрату усвідомленого бачення через руйнування кори.

Такі пацієнти не можуть читати, дивитися фільми чи робити будь-що, що потребує обробки деталей, але вони, наприклад, можуть визначити місце яскравого світла перед собою - і роблять це набагато краще, ніж просто випадково.

Хоча вони не відчувають, що вони щось бачать, їхні "припущення" є точними. Інші зорові області мозку здатні виявляти світло та надавати інформацію про його розташування навіть за відсутності зорової кори. Дослідження показують, що люди з таким захворюванням можуть розпізнавати емоції на обличчях та обриси рухів.

Нещодавно дослідження пацієнта зі сліпобаченням показало, що ми можемо відчувати, що на нас дивляться, навіть свідомо не бачачи обличчя спостерігача. Алан Дж. Пегна з лікарні Женевського університету у Швейцарії разом із командою працювали з пацієнтом з ініціалами ТД - лікарем, який переніс інсульт, внаслідок якого його зорова кора була зруйнована, що спричинило кортикальну сліпоту.

Таке захворювання зустрічається рідко, тому ТД взяв участь у низці досліджень, щоб з'ясувати, що людина може, а чого не може робити без зорової кори.

В рамках дослідження йому показували різні зображення облич - на одних очі дивилися прямо на глядача, а на інших були відведені вбік. ТД виконував це завдання в апараті ФМРТ, який реєстрував його мозкову активність під час завдання, і намагався вгадати, яке саме обличчя він бачить. Очевидно, що для людини з нормальним зором це завдання було б елементарним - але ТД не мав свідомого бачення та почувався сліпим.

Результати сканування показали, що наш мозок може бути чутливим до того, чого не відчуває наша свідомість. Область мозку під назвою мигдалеподібне тіло, яка, як вважають, відповідає за обробку емоцій та інформації про обличчя, була активнішою, коли ТД дивився на обличчя із прямим, а не відвернутим поглядом.

Крім того, коли за ТД спостерігали, його мигдалеподібне тіло реагувало на це, хоча він цього не знав. (Цікаво, що при цьому припущення ТД щодо того, коли за ним стежили, не були кращими, ніж проста випадковість, і дослідники пояснюють це його небажанням про це здогадуватися).

стеженняАВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Кортикальне, свідоме бачення все ще лишається головним. Якщо ви хочете розпізнавати людей, дивитися фільми чи читати подібні статті, ви маєте покладатися на свою зорову кору. Але подібні дослідження показують, що певні функції є простішими і, можливо, більш фундаментальними для нашого виживання, й вони існують окремо від нашого свідомого візуального сприйняття.

Зокрема, це дослідження показало, що ми можемо фіксувати, що люди дивляться на нас – можливо, куточком ока – навіть якщо ми цього свідомо не помітили. Саме така мозкова активність пояснює відчуття, коли нам здається, що за нами спостерігають.

Тож коли ви йдете темною дорогою чи їдете в поїзді, повертаєтеся й помічаєте, що хтось на вас дивиться - можливо, ваша несвідома зорова система спостерігає за довкіллям, тоді як ваша свідома увага зосереджена на чомусь іншому.

Можливо, це не надприродна здібність - але вона демонструє, що наш мозок працює загадковим чином.