Яким був секс людей і неандертальців

Вченим відомо чимало приголомшливих фактів про інтимні стосунки неандертальців і ранніх сучасних людей. Наприклад, чи були в них поцілунки, де вони оселялися після знайомства та які особливості мали їхні статеві органи.

Вони зустрілися поглядом на пагорбах доісторичної Румунії.

Він - неандерталець, його мускулисте оголене тіло прикривала лише хутряна накидка. Гарна постава і бліда шкіра, якої подекуди торкнулося сонячне проміння. На одному з могутніх біцепсів - браслет з орлячих кігтів.

Вона - перша людина розумна, одягнена у шкіру, оздоблену вовчим хутром. У неї смугляста шкіра, довгі ноги, заплетене в коси волосся.

Він відкашлявся, оглянув її з ніг до голови і несподівано високим, гугнявим голосом вигукнув найкраще з відомих йому привітань. Вона мовчки дивилася на нього. На його щастя, вони не говорили однією мовою.


Вони ніяково розсміялися і - ми, звісно, здогадуємось, що сталося далі.

Напевно, більшість таких зустрічей не були схожі на гарячу сцену з любовного роману. Вони могли статися між неандертальською жінкою і чоловіком нашого виду.

Це могли бути цілком прагматичні стосунки, адже людей тоді було небагато. І деякі дослідники навіть припускають, що такі сексуальні стосунки часто були ґвалтуванням.

Хоча ми ніколи не дізнаємося, що насправді сталося під час тієї або інших зустрічей, ми абсолютно точно знаємо, що вони були.

Приблизно 37-42 тисячі років потому, у лютому 2002 року, двоє дослідників зробили надзвичайне відкриття. Сталося це у підземній печері на південному заході Карпат поблизу румунського міста Аніна.

Дістатися туди було непростим завданням. Дослідникам довелося спочатку пройти 200 метрів по шию у воді вздовж підземної річки.

Потім пірнути на 30 метрів углиб до проходу між скелями (98 футів) уздовж підводного проходу, а після цього здолати 300-метровий підйом до "мишачої нори" - отвору до невідомої раніше печери.

Вона отримала назву Пештера-ку-Оасе, тобто "печера з кістками". Всередині неї вони виявили тисячі кісток ссавців. Вчені вважають, що її населяли печерні ведмеді - вимерлі родичі бурого ведмедя.

Але серед них на поверхні виявили й щелепну кістку людини. Методом радіовуглецевого датування вчені з'ясували, що вона належала одному із ранніх представників Homo Sapiens у Європі.


На думку дослідників, рештки принесло у печеру з водою, де вони й пролежали до нашого часу неторканими. Вчені також помітили, що хоча щелепна кістка за зовнішнім виглядом, без сумніву, належала людині розумній, вона також дивним чином містила неандертальські риси.

Загадка з'ясувалася через роки.

Коли у 2015 році вчені проаналізували ДНК кістки, вони виявили, що вона належала людині сучасній чоловічої статі, яка мала, однак, 6-9% генів неандертальців.


Це найвища концентрація неандертальських генів, яку коли-небудь виявляли у ранніх Homo Sapiens. І вона втричі більша, ніж у сучасних європейців та азіатів, які мають 1-3% таких генів.

Геном, вилучений із кістки, містив великі ділянки безперервних послідовностей неандертальських генів.

А це, за підрахунками дослідників, означало, що власник щелепи мав предка неандертальця всього чотири-шість поколінь тому. Отже, це був його прапрадідусь або прапрапрапрадідусь.

Вчені також встановили, що сексуальний контакт між його предками відбувся менш ніж за 200 років до того часу, коли він жив.

Крім щелепної кістки, археологи виявили в Пештері-ку-Оасе і фрагменти черепа іншої особи, яка мала схожу суміш рис. Вчені поки що не змогли вилучити ДНК із цих решток, але вони припускають, що череп також належав людині з нещодавніми неандертальськими предками.

З того часу вчені виявляють все більше доказів того, що секс між першими людьми розумними та неандертальцями не був рідкісною подією.

Як свідчить геном сучасного населення, це відбувалося регулярно і на широкій географічний території.

На сьогоднішній день є люди, які мають генетичний матеріал принаймні двох різних популяцій неандертальців.

Як показує один аналіз, людина розумна схрещувалася з неандертальцями як в Європі, так і Азії.

Насправді ДНК неандертальців виявляють майже у всіх людей, які живуть сьогодні, і навіть у людей африканського походження, чиї предки, як вважають, не контактували з цією групою безпосередньо.

Передача генів відбувалася й навпаки. У 2016 році вчені виявили, що неандертальці з Алтайських гір у Сибіру могли мати 1-7% генів перших людей розумних, які жили приблизно 100 тисяч років тому.


Однак найцікавіше те, що пікантні подробиці цієї міжвидової романтики не загублені повністю під пилом тисячоліть, як можна було б припустити.

Далі ми розповімо усе, що нам наразі відомо про цей делікатний епізод в історії людства.

Поцілунки
У 2017 році Лора Вейріч - антропологиня з Університету штату Пенсильванія - виявила мікроскопічний елемент віком 48 тисяч років на доісторичному зубі.

"Я вивчаю стародавніх мікробів, щоб дізнатися більше про минуле, - пояснює науковиця. - Єдиний найкращий спосіб з'ясувати, які мікроорганізми жили в тілах наших предків - це зубний камінь".


Дослідницю насамперед цікавило, чим харчувалися неандертальці та як вони взаємодіяли з оточенням. Щоб знайти відповіді на ці питання, вона розшифрувала послідовності ДНК молекул із нальоту на зубах, виявлених у трьох різних печерах.

Два зразки взяли з решток 13 неандертальців, знайдених в Ель-Сідроні на північному заході Іспанії. Археологічна знахідка спантеличила вчених, коли виявилося, що у багатьох із цих давніх людей були вроджені патології, як-от деформовані колінні чашечки та хребці, а також молочні зуби у дорослих.

Припускають, що плем'я складалося з близьких родичів, які накопичили рецесивні гени після довгого періоду інцестів. Історія родини мала сумний кінець. Як свідчать сліди на їхніх кістках, вони стали жертвами канібалів. Їх вважають одними з останніх неандертальців на Землі.

Як з подивом виявила Вейріч, один із зубів з Ель-Сідрона містив генетичний слід бактеріоподібного мікроорганізму, Methanobrevibacter oralis, який і донині є у ротовій порожнині людей.

Порівнявши неандертальську версію бактерії з тією, яка є у сучасних людей, дослідниця виявила, що вони відокремилися від спільного виду приблизно 120 000 років тому.

Якби неандертальці та сучасні люди мали однакові ротові бактерії, це сталося б набагато раніше, принаймні 450 тисяч років тому, коли обидва підвиди ранніх людей почали розвиватися окремо.

"Це означає, що виявлений мікроорганізм було перенесено", - зазначає Вейріч.

Сказати точно, як це сталося, важко, але це може бути пов'язано з чимось, що сталося 120 тисяч років тому.

"Це дуже цікаво, тому що саме з цим періодом ми пов'язуємо перші випадки схрещування між людьми та неандертальцями", - пояснює Вейріч.

"Вражає, як у цьому ланцюгу подій виявляються залученими мікроби", - додає вона.

Вейріч пояснює, що одним із можливих шляхів передачі бактерій могли бути поцілунки. "Це могло статися одного разу, а потім бактерії чарівним чином розмножилися, якщо група заражених людей продовжувала бути дуже успішною. Але, можливо, такі випадки передачі бактерій були частішими".

Інший спосіб перенесення ротових мікробів - це спільне вживання їжі. І хоча безпосередніх доказів того, що неандертальці готували їжу для людини розумної, не існує, романтична трапеза цілком могла бути джерелом передачі мікроорганізму M. oralis.

Вейріч це відкриття вражає. Воно свідчить про те, що наша взаємодія з іншими типами людей сформувала спільноти мікроорганізмів, які супроводжують нас до цього дня.

На думку дослідниці, це також порушує питання: "Можливо, наш мікробіом працює так добре завдяки мікроорганізмам, які ми отримали від неандертальців?"

Наприклад, бактерію M. Oralis пов'язують із захворюваннями ясен у сучасних людей, але, як зазначає Вейріч, у багатьох доісторичних людей були абсолютно здорові зуби.

Вона також впевнена, що за допомогою цих досліджень у майбутньому можна бути реконструювати здоровий мікробіом порожнини рота й для сучасних людей.

Неандертальські чоловіки чи жінки?
З'ясувати точно, з ким переважно вступали в стосунки перші Homo Sapiens, з жінками-неандертальцями або з чоловіками, досить важко. Втім, деякі відповіді на це питання все ж таки є.

У 2008 році археологи виявили зламану кістку пальця і молярний зуб у печері Денисова на Алтаї в Росії. Ця знахідка виявила абсолютно новий вид первісної людини.

Протягом багатьох років про денисівську людину було відомо небагато. Але дослідники, приміром, з'ясували, її генетична спадщина залишилася у сучасних людей східноазійського та меланезійського походження.


той факт, що ми придбали тип А саме від неандертальців.

"Я перевірив це тисячі разів за допомогою обчислювальних методів, і результат завжди однаковий - отже, це найбільш імовірний сценарій", - зазначає дослідник.

З огляду на те, як вірус розповсюджується сьогодні, він припускає, що його передача від неандертальців відбулася не раз чи два, а ставалася регулярно.

"Якби це було поодиноким випадком, вірус навряд чи зберігся, - пояснює вчений. - Однак такі сексуальні контакти були досить типовими для Євразії, на територіях, де мешкали обидві популяції людей".

На думку Піменоффа, придбання типу А від неандертальців також пояснює, чому цей вірус такий небезпечний для людини. Оскільки ми вперше стикнулися з ним порівняно нещодавно, наша імунна система ще не навчилася долати інфекцію



неандертальців та денисівської людини. Тому імовірно, вони зникли у наших спільних предків принаймні 800 тисяч років тому.

Це дуже важливий факт, оскільки вчені вважають, що вусики на пенісі потрібні насамперед проміскуїтетним видам, адже вони збільшують шанси самця на розмноження.

І отже, це дозволяє припустити, що як люди, так і неандертальці та денисівські люди були переважно моногамними.

Доісторична розпуста
Втім, деякі свідоцтва дозволяють припустити, що неандертальці були більш схильні до безладних статевих зв'язків, ніж людина розумна.

Дослідження на ембріонах показали, що присутність в утробі матері андрогенів, як-от тестостерон, може впливати на так званий "пальцевий індекс" - співвідношення довжини вказівного і безіменного пальців.

У середовищі з високим рівнем тестостерону цей індекс менший за одиницю, тобто безіменний палець довший за вказівний. І це справедливо для обох статей.
З моменту цього відкриття дослідники помітили зв'язок між пальцевим індексом і привабливістю обличчя, сексуальною орієнтацією, схильністю до ризику, успішністю в навчанні, здатністю до емпатії у жінок та здібністю домінувати у чоловіків та навіть із розміром їхніх яєчок.

Хоча деякі дослідження в цій галузі є досить суперечливими.

Ще у 2010 році група вчених помітила цю закономірність і серед найближчих родичів людей.

Виявилося, що шимпанзе, горили та орангутани, серед яких поширена полігамія, мають у середньому нижчий пальцевий індекс (тобто безіменний палець у них довше вказівного). Тоді як у ранніх Homo Sapiens та сучасних людей цей індекс вищий (0,935 та 0,957 відповідно).

Люди переважно моногамні, тому дослідники припускають, що між пальцевим індексом і сексуальною стратегією може існувати зв'язок. Якщо вони мають рацію, тоді неандертальці, в яких індекс був трохи нижчим (0,928), ніж у ранніх Homo Sapiens і сучасних людей, були менш схильні до моногамії, ніж люди.

Прогулянка на заході сонця
Коли неандерталець і людина розумна створювали пару, вони, вочевидь, оселялися поблизу місця проживання чоловіка, причому цієї моделі дотримувалося кожне покоління.

Генетичні дані неандертальців свідчать про те, що господарства складались із чоловіків, які мали родинні зв'язки, їхніх партнерок і дітей. Таким чином, жінки, коли знаходили партнера, залишали свій дім.


далі.

Але неандертальцям так не пощастило. Моделювання дозволяє припустити, що вони від самого початку мали більше хвороб і довше залишалися вразливими до екзотичних нових штамів, незалежно від схрещування. А це означає, що вони не еволюціонували так, як люди.

Зрештою, предки сучасних людей потрапили на їхні території і знищили їх.

Інша ідея полягає в тому, що ми поступово поглинули їх через відносно невелику кількість неандертальського населення. Зрештою, людська Y-хромосома та мітохондрії замінили їхні власні. А ми отримали принаймні 20% неандертальських генів.

Цілком можливо, що цю статтю прочитали нащадки пари, яка зустрілася колись на пагорбах доісторичної Румунії.