Призов був незаконним, але командування відмовилося відпускати: Закарпатський окружний адмінсуд ухвалив прецедентне рішення

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №260/4848/26 від 04.08.2026, яке створює важливий юридичний прецедент щодо захисту прав військовозобов'язаних. Суд зобов'язав військову частину звільнити з лав ЗСУ та виключити зі списків особового складу чоловіка, якого мобілізували попри наявну законну відстрочку.

​Передісторія справи: оскарження наказу ТЦК
​Історія розпочалася з того, що чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації, ігноруючи його офіційне право на відстрочку відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

​Позивач оскаржив дії ТЦК та СП у судовому порядку. Наказ про його призов був визнаний протиправним та скасований рішенням суду, яке набрало законної сили. Проте командування військової частини відмовилося звільняти військовослужбовця на підставі наданого рапорту.

​Колізія ст. 26 Закону України та позиція військових
​Представники військової частини мотивували відмову тим, що стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» містить виключний перелік підстав для звільнення і не передбачає формулювання «визнання призову незаконним».

​Це змусило позивача повторно звернутися до Закарпатського окружного адмінсуду.

​Рішення суду: відновлення правового стану та принцип належного урядування

​Розглядаючи позов, Закарпатський окружний адмінсуд чітко розмежував дві правові ситуації:

​Законний призов: коли підстави для звільнення виникають уже під час проходження служби (тут застосовується ст. 26).

​Незаконний призов: коли первинний наказ ТЦК визнано протиправним з самого початку.
​Суд наголосив, що скасування наказу про призов вимагає повного усунення наслідків протиправного рішення державного органу та відновлення стану, що існував до порушення прав людини.

​Окрім Конституції України (ст. 19 та ст. 129) та КАС України (ст. 6 та ст. 14), суд спирався на практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі «Рисовський проти України» (принцип належного урядування), де зазначено: ризик помилки державного органу не повинен перекладатися на громадянина.

​У результаті позовні вимоги було задоволено повністю — військову частину зобов'язали звільнити громадянина та виключити його зі списків особового складу.