Пандус є, але скористатися ним неможливо: ветеран із Мукачева зіткнувся з бар’єром біля суду в Ужгороді (відео)

16 серпня 2026 року
Автор: Ірина Тополя

Ветеран війни з Мукачева не зміг самостійно потрапити до суду в Ужгороді: активісти перевірили пандус

Мукачівець Валерій Кіктєв, ветеран війни, приїхав до Закарпатського окружного адміністративного суду в Ужгороді, але вже біля входу зіткнувся з проблемою, яка для людини на кріслі колісному може стати непереборною перешкодою.

Пандус біля будівлі є, однак скористатися ним, за словами ветерана та представників громадськості, практично неможливо. Сходи також не пристосовані належним чином для людей з інвалідністю.

Те, що мало б забезпечувати доступність до державної установи, фактично перетворилося на черговий бар’єр.

Ідеться не лише про зручність. Для ветерана на кріслі колісному, людини з порушенням мобільності, батьків із дитячим візочком чи літньої людини така ситуація може означати необхідність просити сторонню допомогу лише для того, щоб потрапити всередину установи.

Пандус перевірили на відповідність нормам

Після ситуації ветерани звернулися до представника громадської організації «Безбар’єрне Закарпаття» Руслана Проценка.

Фахівець прибув на місце та провів заміри пандуса, щоб перевірити його відповідність встановленим вимогам.

За його словами, справжня безбар’єрність починається не з формальної наявності пандуса чи відповідної таблички біля входу.

Доступним має бути весь маршрут людини — від тротуару та переходу до громадського транспорту, входу в установу й безпосередньо отримання послуги.

Чому питання безбар’єрності особливо важливе для Закарпаття

Після початку повномасштабної війни потреба у доступному середовищі стала ще актуальнішою. Серед захисників, які повертаються з фронту, є люди, які пересуваються на кріслах колісних, протезах або мають інші порушення мобільності.

Саме тому міське та сільське середовище має пристосовуватися до потреб людини, а не змушувати її щоразу шукати спосіб подолати чергову перешкоду.

На Закарпатті створили спільноту амбасадорів безбар’єрності, покликану активізувати роботу громад, органів влади та бізнесу над створенням доступного середовища.



Історія Валерія Кіктєва біля суду показує різницю між безбар’єрністю на папері та реальною доступністю.

Адже доступність — це не пандус заради звіту. Це можливість людини самостійно потрапити до потрібної установи, отримати послугу та мати рівні права без необхідності долати штучні перешкоди.

Для ветеранів, людей з інвалідністю, літніх людей та батьків із дитячими візочками це не привілей, а базова умова повноцінного життя.