Поховання легендарного хірурга: як Ужгород прощався з професором Василем Русином

Сьогодні Ужгород завмер у скорботі, віддаючи останню шану людині, чиї руки десятиліттями творили медичні дива та повертали надію там, де вона, здавалося, згасала назавжди. На 77-му році життя зупинилося серце Василя Івановича Русина — постаті, яка стала живою легендою закарпатської хірургії та вчителем для цілої генерації лікарів.

Церемонія прощання відбулася 16 квітня на центральному кладовищі Кальварія. Потік людей не вщухав протягом кількох годин: підніжжя труни потопало у квітах, а в повітрі висіла важка тиша, яку переривав лише церковний спів. Попрощатися з професором прийшли сотні закарпатців: від керівництва області та міста до простих пацієнтів, які завдячують йому можливістю дихати, ходити та жити.

Епоха в медицині: ким був Василь Русин для краю
Василь Русин не просто очолював медичні установи чи викладав в університеті. Він був тим рідкісним типом фахівця, про яких кажуть «хірург від Бога». Його внесок у розвиток регіональної медицини важко переоцінити, адже він стояв біля витоків сучасних методів оперативного втручання на Закарпатті.

Чому постать професора є знаковою для України:

Він був дійсним членом Національної академії медичних наук України та заслуженим лікарем держави.

Під його керівництвом було захищено десятки кандидатських та докторських дисертацій.

Професор володів унікальною технікою абдомінальної хірургії, яку приїздили вивчати колеги з-за кордону.

Василь Іванович тривалий час очолював Ужгородський національний університет, заклавши фундамент для його сучасного наукового потенціалу.

Прощання на Кальварії: полілінгвальна панахида та шана колег
Особливістю траурної церемонії стало відспівування, яке велося трьома мовами. Це підкреслило як багатогранність особистості покійного, так і специфіку регіону, якому він служив. Молитви звучали українською, латиною — мовою медицини, та угорською, яку Василь Іванович знав досконало і часто використовував у спілкуванні з пацієнтами.

Серед присутніх було багато військових медиків та науковців з усієї країни. Смерть професора Русина сприймається професійною спільнотою як завершення певної ери. Він був одним із тих, хто тримав на своїх плечах авторитет регіональної хірургічної школи.

Думка фахівця: «Третій серед великих»
Володимир Білий, військовий хірург, генерал-лейтенант медичної служби та давній друг покійного, не стримував емоцій під час прощальної промови. За його словами, медичний світ втратив незамінного титана.

«Тих, на кого кажуть "хірург від Бога", у світі не більше п’яти відсотків. Василь Русин входив до цієї еліти. Історія Закарпаття знає трьох великих стовпів хірургії: Фединця, Вітенбергера, а Русин став третім. Четвертого такого рівня, мабуть, уже не буде. Це була людина феноменальної інтуїції та залізної витримки», — наголосив професор Володимир Білий.

Статистика та спадщина
Згідно з даними медичних архівів УжНУ, за роки своєї практики Василь Русин провів понад 10 000 складних операцій. Його науковий доробок налічує сотні праць, які сьогодні є настільними книгами для студентів-медиків.

Поховали Василя Івановича на Кальварії поруч із його батьками, згідно з його останньою волею. Місто втратило почесного громадянина, але пам'ять про нього залишиться в кожному врятованому житті та в коридорах лікарень, де досі звучать його настанови.

Світла пам’ять легенді.