Суд – не театр: Олексій Фазикош про юридичний сюрреалізм у соцмережах

Голова Ради адвокатів Закарпаття Олексій Фазикош виступив з різкою критикою публічних заяв Лариси Криворучко, яка, називаючи себе адвокатом, намагається перетворити судовий процес на майданчик для публіцистичної сатири та емоційних маніпуляцій. Фазикош підкреслює, що суд – це не цирк і не театр, де можна підміняти юридичну аргументацію яскравими заголовками та саркастичними випадами.

Емоції проти права: Коли Фейсбук підміняє Цивільний кодекс

У своєму відзиві на позов Криворучко, Фазикош розбирає її "аналітику", демонструючи, як вона плутає емоції з правом, а риторику – з процесуальними нормами.

1. "Голова Ради" ≠ "державна зрада": Про підміну понять

Криворучко стверджує, що будь-яка фраза, сказана посадовою особою, автоматично стає офіційною позицією всієї організації. Фазикош відкидає цю логіку, пояснюючи, що для визнання дії особи актом юридичної особи необхідні рішення органу, доручення або підтвердження волі колективного суб'єкта. У протоколі Ради адвокатів Закарпаття немає жодного слова про Криворучко, що означає – відповідальність за сказане несе особисто Фазикош, а не вся Рада. Він закликає не прикривати слабкий позов гучною посадою опонента.

2. "Фінансування з КДБ": Чому така бурхлива реакція на "безглузду" інформацію?

Фазикош зазначає, що Криворучко, незважаючи на те, що не є публічною фігурою, активно надає численні сторінки пояснень, журналістських матеріалів та навіть мемів на свою честь. "Якщо інформація була такою безглуздою, для чого такий галас?" – запитує Фазикош. Він підкреслює, що оціночне судження – це не злочин, а його слова були оцінкою публічних дій групи осіб, які методично атакують адвокатське самоврядування. Політичний контекст, за словами Фазикоша, робить цю ситуацію ще більш показовою, а реакція Криворучко лише підтверджує, що його слова влучили точно.

3. "Психіатрична клініка": Іронія, а не діагноз

Фазикош пояснює, що використання ним фрази про "психіатричну клініку" було іронією та публіцистичним сарказмом на фоні масової дезінформації, спрямованої проти органів адвокатури. Він не називав позивачку "хворою" чи "непрацездатною", що є ключовим для визначення образи. Навпаки, Криворучко влаштовує "спектакль у соцмережах, наче ми на суді Лінча", що, на думку Фазикоша, і є проявом "психіатричної клініки нового типу".

4. Дипломи, довідки, кримінальні справи: Спроба вивести процес у площину самосуду

Фазикош називає паніку Криворучко щодо його адвокатського статусу спробою вивести процес з предмету позову у площину самосуду. Він наголошує, що в матеріалах справи немає жодних рішень про припинення його свідоцтва, обвинувальних вироків чи заборон від НААУ чи КДКА. Є лише заяви з джерел, які "люблять публікувати «сенсації» в соцмережах", що, на думку Фазикоша, свідчить про нульовий рівень юридичної аргументації та стовідсотковий рівень пліток.

5. Моральна шкода: Без жодного доказу

Вимога на півмільйона гривень за "моральну шкоду" Фазикош розцінює як "апетит" або "бажання монетизувати Facebook-скандал". Він підкреслює, що в позові відсутні медичні висновки, соціологічні дослідження, показання третіх осіб або будь-який зв'язок між його словами та "життєвою трагедією" Криворучко. За словами Фазикоша, Криворучко сама щодня зухвало пише в соцмережах і дуже впевнено почувається.

6. ЄСІТС: Подача через реєстр, а не через TikTok

Обурення Криворучко тим, що "Рада не зареєстрована в ЄСІТС", виглядає особливо комічно, коли сама позивачка публікує "процесуальні документи" у Фейсбуці та тисне на суд через свою аудиторію. Фазикош нагадує: "Ми в суді – не в блозі".

Театр абсурду на замовлення

На завершення, Олексій Фазикош заявляє, що позовна заява Криворучко – це не про честь чи гідність. Це спроба стати "символом переслідуваної правди", побудованої на припущеннях, образах і саморекламі. Вона подає публічну дискусію як "юридичний напад", критику – як "злочин", посаду голови – як злочинну змову, а будь-яке слово – як доказ у Гаазькому трибуналі.

"Суд – не театр," – підкреслює Фазикош, вважаючи за потрібне надати правовий лікбез особі, яка пробує себе в епістолярному жанрі, але, схоже, ще не до кінця розуміє основи судового процесу.