Мовчання жертв насильства: причини та наслідки. Як допомогти і підтримати постраждалих розповідає психолог Управління поліції охорони в Закарпатській області

Постраждалі від насильства схильні мовчати про це з різних причин. Перш за все, жертва не звертається до поліції через зневіру, а по-друге, людина, яка постраждала від насильницьких дій не хоче, щоб оточуючі знали про це.
Найбільша проблема у тому, що дії кривдника виправдовують навіть не на особистісному рівні, а на загальносуспільному. Суспільство виправдовує кривдників і звинувачує жертву.
Проте, з психологічної точки зору, люди це роблять несвідомо. Таким чином вони просто намагаються захиститися, проектуючи себе на місце жертви. Вони немов говорять собі: «зі мною такого би точно не трапилося».
Засудження і звинувачення зі сторони суспільства наносять жертві насилля ще більших психологічних травм. Зазвичай, перше, що відчувають жертви – це почуття провини. Вони ставлять собі запитання: а якби я не йшла темною вулицею, а якби не одягнула коротке плаття, якби не малювала так яскраво губи чи якби зачинила двері, то, можливо, на мене б не звернули уваги і все було б добре? Такі аргументи можна навести до будь-якої ситуації. Таким чином ти сам чи сама ніби повторно встромляєш ніж у власну ж рану.
Тому, жертва насилля потребує нашої підтримки. Перше, що мають говорити люди – це те, що ти не винна/не винен і все. Є обставини, у яких ми безсилі, і насправді винними є ті, хто здійснюють насильницькі дії. Перш за все, ми маємо стати людьми і навчитись допомагати один одному, простягати руку тим, хто потребує нашої підтримки і вимагати покарання для кривдників.
Бо ніхто «сам не винен». Ніхто не має права чинити насильство. Навіть, якщо двері відчинені. Навіть, якщо помада занадто яскрава. Навіть, якщо спідниця коротка. Ніхто і ніколи.
Управління поліції охорони в Закарпатській області