Ужгородка Леся Гичко та команда журналістів УжНУ роблять серію стрічок про швейцарську залізницю

Кандидатка мистецтвознавства, доцентка та колишня викладачка УжНУ Леся Гичко з початком війни опинилася в Цюриху. Зі швейцарською компанією «RUBIBahntechnik», яка займається всім, що стосується залізниці і має свою дочірню фірму в Ужгороді, вона перетнулась цілком випадково.


Тепер мистецтвознавиця разом з командою готують серію фільмів про швейцарську залізницю очима українки. Відео про гору Юнгфрау жінка опублікувала на своїй сторінці у Фейсбуці.

— Знімає моя донька, а до виготовлення відео я запросила вже ужгородську команду моїх друзів з університету, з якими ми вже мали досвід виготовлення документальних фільмів. Сценарій пише Галина Шумицька, дає поради, як відзняти і монтує відео Віталій Завадяк, пошуково-фактологічний та коригувальний бік справи за Василем Путрашиком, — розповіла Леся Гичко. — Ідею створення цього проєкту активно підтримав професор Федір Шандор, який взагалі підтримує мене на кожному кроці! Я дуже вдячна цим людям за професіоналізм і терпіння/

Відео про гору Юнгфрау — вже п’яте в доробку команди.

Керівник «RUBIBahntechnik» шукав дизайнера в свою команду і радо прийняв Лесю Гичко. Тепер вона у відділі комунікацій. На початку працювала над фотопроєктом, який мав на меті показати швейцарську залізницю очима українки. Тобто компанії було цікаво подивитися, як інші люди бачать їхню країну. Керівництву фірми результат сподобався, тож згодом з’явилася ідея зробити відеопроєкт.

— Людям цікаво, як мИ це бачимо, — розповіла Леся Гичко Varosh. — «RUBIBahntechnik» співпрацює з Україною: має проекти у Вінниці та Ужгороді, і мені б дуже хотілося, щоб в Україні більше знали про «RUBIBahntechnik». В них є жвавий інтерес до нас, активно працюють з Україною і мені свого часу це було трохи дивно, чи на часі ця співпраця… Я постійно контактую з друзями, кожен день починається з новин, і в певний момент я подумала, що в компанії трохи відірвані від реальності… Але ні, вони дуже серйозно розглядають цю співпрацю і я не хочу, щоб це втрачалося! Якщо люди цікавляться, то я готова зробити все, що в моїх силах. Це при тому, що колись я дуже боялася камери!


Звичайно, що те, як ми показуємо швейцарську залізницю, накладається моє бачення та постійне відчуття українських реалій. Коли ми робили різдвяне відео, показували цю неймовірно прекрасну різдвяну Європу, то зсередини мене розривала біль, адже Україна без світла… Я часто відчуваю якісь такі контрасти.

Є фірми, можливо, не такі потужні, як світові гіганти, але про них теж треба знати. Вони часто проукраїнські і їхня допомога на своєму рівні відчутна. Цьому навіть я приклад — взяти на роботу українку, яка не знає німецької мови, може далеко не кожна компанія. Мовна проблема в мене була велика, я починала вчити мову з нуля… Маю певну базу з англійської, але її недостатньо для ділового користування, тому тепер я активно вчу відразу дві мови.

Varosh

Фото Лесі Гичко