Чому закарпатські жінки б’ють чоловіків

Тема домашнього насильства для нашого краю не нова. На жаль, рукоприкладством у нас займаються як у відношенні щодо жінок, так щодо і дітей і, як не прикро… від сімейних катів перепадає навіть стареньким батькам. Побої найчастіше терплять дружини, але буває й таке, що жертвою стає чоловік, як би це дивно не звучало. І мова не про психологічне, а про фізичне насильство. Тож чи часто наші земляки вдаються до побоїв у родинах? Чому одні лупцюють, інші терплять? Що робити, якщо поруч живе тиран? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».


Після застілля – ножем у шию
Дізнатися точну статистику домашнього насильства практично нереально. До поліції звертаються далеко не всі, часто справи закриваються на етапі досудового слідства, оскільки потерпілі самі забирають заяви і до судів потрапляє лише невелика частка проваджень.

«Насправді справ про домашнє насильство не так уже й мало, – каже суддя Хустського районного суду Ярослав Сідей. – Найчастіше мова йде про з’ясовування стосунків між чоловіком та дружиною. У цьому плані є як кримінальні, так і адміністративні справи. Є навіть вбивства. Цікаво, але жертвою не завжди є чоловік. Є випадки, коли дружини вбивають благовірних. Бувають і побиття дітей та батьків. Насправді дуже сумно, коли в родині доходить до такого».

Розглянемо конкретний випадок.

25 грудня минулого року Міжгір’я сколихнула звістка про страшне вбивство. 49-річна жінка під час сімейної сварки вбила свого 51-річного чоловіка.

Конфлікт стався у будинку пари після застілля, прямо у спальній кімнаті. Під час словесної перепалки закарпатка вхопила ніж і встромила його в шию чоловікові. Він отриманої травми він одразу ж помер на місці. Усвідомлюючи, що сталося щось жахливе, жінка пішла в ванну, помила ніж і викликала медиків. Але вони вже зарадити нічим не могли.

Згодом вона хоч і визнала себе винною, та розповідати про обставини трагедії відмовилась.

За словами сестри вбитого, того вечора їй подзвонили знайомі, які чули галас і повідомили, що сусідка щось накоїла. Її чоловік пішов подивитись. Згодом вона подалася за ним. У дверях стояла невістка, нічого не говорила, була п’яною. Брат лежав на ліжку мертвий. На матраці та на стіні була кров. Між подружжям і раніше виникали конфлікти, але ніхто не думав, що все закінчиться так плачевно.

За умисне вбивство чоловіка суд засудив міжгірчанку до 7 років і 6 місяців позбавлення волі.

Як не прикро, подібні випадки непоодинокі.

Для чого тероризувати партнера?
Найчастіше такі фатальні події стаються саме у напідпитку. Та й загалом домашнє насильство найчастіше проявляється саме тоді, коли людина хильне зайвого.

«Коли у чоловіка чи жінки низька самооцінка, вони нерідко стають жертвами, – каже психологиня із Тячева Віра Поп. – Часто корінь проблеми родом з дитинства. Якщо батько бив маму, чи мама тата, діти продовжують робити це і у своїх сім’ях, наслідуючи модель поведінки, переносячи її у власне життя. Найчастіше потерпають від домашніх тиранів жінки. Але… палиця, як відомо, має два кінці. Чомусь мало хто враховує той факт, що нерідко дружини самі доводять чоловіків до агресії. Це можуть бути і якісь докори, і приниження на кшталт: «Ти бездарний, не вмієш заробити, не можеш утримувати родину, не забезпечуєш дітей, не маєш роботи, мене не кохаєш» тощо. Час від часу жінки ще й карають своїх благовірних відмовою готувати, бо «не приніс грошей, не купив продуктів», ігноруванням близькості, бо «не поважає, не кохає, не виявляє достатньо уваги», докорами, бо «у сусіда, кума, брата краща хата, машина, огорожа». Іноді чоловіки не витримують і «звіріють». Особливо у стані алкогольного сп’яніння, коли є надмір адреналіну і не працює «стоп-кран».

За її словами, побиття жінками чоловіків у наш час не рідкість, адже представниці «слабкої» статі стали сильними не тільки духом, але й фізично.

«Причини ті ж самі, – додає психологиня. – Дружина з чимось не погоджується і таким чином протестує. І не треба казати, що берегині домашнього вогнища слабкі та тендітні. Існують і такі, але є такі, що, як кажуть на Закарпатті, чортові роги відкрутять. У стосунках, де хтось домінує, винний той, хто навчив партнера користуватися такою поведінкою. Але це також відносне поняття, бо нас не вчать ні будувати стосунки, ні спілкуватися з рідними, ні уникати конфліктів. До психолога не йдуть? Добре. Розумію. Не всі мають кошти на консультацію. Можна піти до священника, будь-якого. Жоден поганого не порадить! Але якщо у родині є проблеми, їх потрібно вирішувати, труднощі самі по собі ніколи не минуть, із часом усе буде тільки погіршуватися, якщо ситуацію не пропрацювати… наслідки можуть бути дуже невтішними. Якщо б’єтеся, не можете жити під одним дахом – розійдіться, спробуйте пожити окремо, подумайте, коли це все почалося, що могло стати причиною, проаналізуйте свої дії. Якщо більше не захочете, чи не зможете бути разом, краще розлучитись і не тероризувати ні себе, ні партнера!»

Прийшов до лікаря, бо болить живіт, але з поламаною рукою і весь у синцях
Хоч кулаками найчастіше дістається жінкам, та чоловіки теж плачуть… І таким випадком із «Карпатським об’єктивом» поділилася лікарка із Виноградівщини Тамара Нодь.

«Я взагалі за те, аби в родині панували мир і гармонія. Я шкодую жінок, які потерпають від непутніх благовірних, але один випадок у моїй практиці мене таки шокував, – зізнається вона. – Якось до мене на прийом прийшов чоловік. Тоді йому було років 40. Скаржився на біль у животі. У нього справді був гастрит і він був моїм постійним пацієнтом. Та здивувало мене інше. Він мав «розмальоване» синцями все обличчя, у нього була забинтована і загіпсована рука. Оскільки ми були давно знайомими, я поцікавилася в нього, що ж трапилось. І цей Андрій не витримав, заплакав. Зізнався, що його б’є дружина».

За словами лікарки, ці побиття були систематичними, приблизно раз на місяць і чоловік уже не знав, що робити, бо кидати жінку з дітьми не хотів.

«Того разу вона його відлупцювала за те, що він затримався з друзями в кафе. Била дерев’яною палицею, кричала і принижувала. Перед тим гамселила за те, що забув щось купити, або син розбив вазу і він, мовляв, не виховує нормально дітей. Діставалося, звісно, і малечі. Я просила Андрія кинути дружину, він же не був алкоголіком, нормально заробляв, родину забезпечував. Утім він відмовлявся, переконував, що заради синів перетерпить усе, – каже пані Тамара.

Із того часу минуло майже 10 років. Пара таки розірвала стосунки. Хлопці виросли і кожен влаштував життя. Андрій має нову родину, його дружина – також.

«Нещодавно я зустріла Андрія. Він не був у мене давно. Ми побачилися на вулиці. Він розповів, що після розлучення, у нього навіть проблеми зі шлунком зникли. Але сам би він стосунки не розірвав ніколи. Його Лариса знайшла собі нового чоловіка і виїхала з ним жити до Чехії. На той час сини вже закінчували університет, самі на себе заробляли. А торік знайшов нове щастя і Андрій. Його теперішня жінка – вдова, любить і цінує кожен день, проведений разом», – усміхається Тамара Нодь.

На жаль, дійсно, у таких випадках розлучення – найкращий вихід. Як кажуть психологи, найчастіше аб’юзером стають жінки, які в дитинстві знущалися над тваринами. Так це чи ні – наука поки що не довела. Але в будь-якому випадку терпіти приниження, жорстоке поводження та образи не варто нікому – ні чоловікам, ні жінкам.