Річки Рахівщини та їх притоки являються ареалом існування рідкісних видів риб

березня 27 / 2021

А ви знаєте, що річки Рахівщини ( Чорна Тиса, Біла Тиса, Кісва, Шопурка і інші) та їх притоки ( Кевелів, Білий Потік та інші) являються ареалом існування рідкісних видів риб, таких як дунайський лосось, струмкові форель, харіус Європейський???
Лосось дунайський, або як гуцули кажуть г охороняють територію навколо гнізда, тому вони знаходяться один від одного на відстані понад 70 м. Відкладають ікру вночі, невеликими порціями протягом двох — п'яти діб. Плодючість самок зростає із збільшенням їх довжини, маси та віку. Наприклад, у чотирирічної самиці завдовжки 59 см і масою понад З кг виявлено 7,6 тис. ікринок діаметром 2 мм, у восьмирічної, завдовжки 84 см і масою 5,7 кг-11,4 тис. ікринок діаметром 5 мм. Діаметр і маса ікринок зростають із збільшенням віку самок. Період інкубації ікринок триває понад місяць.
Личинки довго живуть за рахунок жовткового міхура. Молодь живиться безхребетними, а згодом переходить на споживання риб. Найбільша інтенсивність живлення восени та взимку. Улітку вона знижується і припиняється внаслідок значного підвищення температури води. Споживаючи переважно малоцінну рибу, молодь добре росте, і на третьому році життя її маса підвищується більш як втричі.
Лосось поїдає таких риб, як мересниця, пічкур, ялець-андруга, ялець. У шлунках шестирічних особин виявляють головня, підуста, харіуса, пструга струмкового.
На першому році життя довжина лосося дунайського досягає близько 15 см, іноді і більше. Майже такі самі прирости у довжину спостерігаються і в наступні два-три роки життя. Потім темп росту уповільнюється, проте збільшуються прирости маси. На першому — четвертому році вони становлять від 70 до 760 г, на п'ятому — восьмому — від 1,3 до 2,2 кг. У зв'язку з такими особливостями росту недоцільно виловлювати молодих риб, бо це зменшує відтворювальні можливості цього виду. Лосось особливо бажаний у водоймах, заселених малоцінною рибою.
Причиною зменшення чисельності лосося дунайського є зарегулювання й забруднення річок. Найсуворіша охорона і штучне розведення лосося сприятиме збільшенню його чисельності. Вилов лосося дунайського заборонений.
Форель струмкова (Salmo trutta), пси рун стручковий, гуцули називають струг— вид надзвичайно цінної риби з родини лососевих.
Риба має товсте видовжене тіло, на хвостовій частині якого є невеликий, без променів жировий плавець. Тіло зеленувато-коричневе. На спині, на жовтувато-сірих плавцях розкидані численні червоні, чорні та білі «пістряві» плями, завдяки яким ця риба отримала своє ім'я. Залежно від умов середовища забарвлення змінюється.
Належить до холодноводних риб. Він віддає перевагу швидкотекучим річкам з чистою водою, багатою на кисень, відноситься до реофілів. У спеку риба тримається поблизу джерел або забирається під камені, корчі, де впадає в оціпеніння, не живиться. Навесні та влітку основними компонентами її живлення є комахи та їхні личинки; восени, коли зникають жуки, мухи, коники та інші комахи, вона споживає риб, найчастіше мересницю, що майже завжди живе поруч з ним. Найінтенсивніше риба споживає корм рано-вранці та ввечері.
Темп росту залежить від умов навколишнього середовища. Наприклад, в умовах Закарпаття довжина цьоголітка пструга в річці досягає близько 8 см, в озері — близько 11 см; шестирічні риби в річці мають довжину 35 см, в озері — понад 46 см. Маса їх відповідно в річці 310 г, в озері 890 г. Пструг струмковий може досягати зрідка довжини близько 60 см.
Нереститься пізно восени, переважно в жовтні-листопаді на ділянках зі швидкою течією, де дно кам'янисте або вкрите галькою. Самиця будує з гальки гніздо, куди відкладає ікру. Після запліднення ікри, вона загортає гніздо. Зародки розвиваються під шаром ґрунту, який промивається водою, до наступної весни. У квітні-травні з'являються мальки. За тривалий час інкубації багато ембріонів гине, саму ікру знищують риби-плідники, а також харіуси, миньки. Плодючість пструга струмкового невелика. Наприклад, у самиць, маса яких приблизно 125 г, вона коливається від 230 до 595 ікринок.
Має ніжне, смачне, рожевого кольору м'ясо і високо ціниться як делікатесний продукт. Промислового значення вона не має через свою малу чисельність, тому на відтворення її запасів давно звернули увагу. В Україні пструга струмкового розводять у гірських річках Карпат, де створено понад 20 заводів відтворення запасів цієї цінної риби.
Розведення пструга започаткувало ставкове рибництво. Поширення пструга струмкового в українських водоймах зумовлене наявністю прохолодних, чистих і прозорих вод зі швидкою течією й кам'янистим дном. Такі умови є у верхів'ях Пруту, Черемошу, Серету, Стрия, Дністра та його приток Свіча і Лімниця, у Тисі, Тересві, Тереблі, Ріці, а також у гірських річках Криму.
Харіус європейський (Thymallus thymallus), гуцульська назва- пирь— вид риб роду Харіус. Природний ареал охоплює Палеарктичну зону: північна Європа від Великої Британії і Франції до Уралу в Росії. В Україні живе в басейнах Тиси, Прута та Дністра; єдиний представник харіусових в українських водоймах.
Тіло міцне, видовжене, струнке. Голова маленька, рот нижній, невеликий, на щелепах є дрібні зуби. Спинний плавець довгий, особливо в статевозрілих самців. За спинним плавцем, як і в лососевих, є жировий плавець. Тіло вкрите лускою середніх розмірів. Забарвлення строкате. Спина сіро-зелена, боки сріблясті, на них видовжені бурі смужки. Черево сріблясте. Спинний, анальний і хвостовий плавці мають фіолетовий відтінок та численні темні плями і смужки.
Харіус у природному середовищі
Харіус європейський — житель невеликих гірських річок з прозорою водою і кам'янистим дном, у яких перекати чергуються із плесами. Порожистих місць і водоспадів уникає, бо там, як правило, каламутна вода, в якій погано видно придонні організми — основний корм харіуса. Може жити і у великих річках, якщо вода в них багата на кисень. У гірських річках, на берегах яких немає лісів, а вода досягає температури понад 25 °C і на дні багато мулу, харіус не водиться. У верхніх течіях річок він живе поряд з бабцем строкатоплавцевим, у передгір'ях — з яльцем, яльцем-андругою, головнем, підустом, мареною, лососем дунайським. Молодь частіше тримається табунцями, що менш властиве дорослим рибам. Дорослі риби тримаються в одному місці протягом усього літа. Залишають його тільки під час нересту, активного полювання або зміни зовнішніх умов (високі чи низькі температури води, паводки, забруднення). На зимівлю переміщуються в ями, до яких надходить проточна вода.
З настанням весни табуни харіуса йдуть до нерестовищ — мілководних ділянок з швидкою течією і дном, укритим галькою і грубозернистим піском. Тут самиці будують гнізда. У нижніх ділянках річок нерест відбувається раніше, приблизно в кінці березня — на початю квітня, а з просуванням в гори затримується аж до середини травня. Нерест стає можливим при температурі води +6…+10 °С. Статева зрілість настає на третьому році життя. У період нересту самиці мають досить яскраве забарвлення: золотисті смужки розміщуються між рядами лусок по боках тіла і по череву. У самок забарвлення зеленувато-сріблясте. Нерест триває не більше як тиждень, при похолоданні — довше. Ікра приклеюється до каменів. Самка завдовжки 34 см і масою близько 500 г може відкласти понад 5 тис. ікринок, діаметр яких перевищує 2 мм. З них через три-три з половиною тижні викльовуються личинки, які інтенсивно ростуть.
Живиться личинками ставковиків, рачками, молюсками та іншими придонними організмами, а влітку — комахами, які падають на поверхню води (мурашками, жуками, мухами тощо). Нерідко він споживає і дрібних риб, зокрема бабців. Ріст харіуса залежить від висоти річки над рівнем моря (а жити він може у річках на висоті близько 1500 м над рівнем моря) від характеру берегів, заселеності водойми рибами. Наприклад, у річках Закарпаття на першому році життя харіус буває завдовжки до 8 см, на третьому — до 25 см, на шостому — до 35 см. Отже, якщо за перші три роки життя річні прирости довжини тіла становлять в середньому 7 — 10 см, то в наступні роки вони зменшуються до 4,5—2,5 см. Прирости маси тіла протягом перших трьох років становлять 8—70 г, у наступні — понад 150 г, на сьомому році життя риби цього виду досягають маси близько 600 г, а зрідка і до 1 кг.
Найефективнішими засобами охорони є боротьба із забрудненням річок та збереження лісів уздовж їх берегів. Вилов цього виду риб заборонений.
Всі ці види рідкісних риб окрім форелі ( з незрозумілих причин її там немає) занесені до Червоної книги України.
Раніше наші Карпатські річки «кишіли» цими красенями, але нажаль через людське втручання в природу їх з кожним роком все менше і менше.
Збереглися документальні підтвердження, де описується, що гуцулів з Рахова і навколишніх сіл 18-19 століттях обкладали податками у виді риби в основному форелі, яку вони повинні були сплачувати поміщикам. А зараз через масове браконьєрство ( з застосуванням електровудиць, сіток, вилок та ін), трелювання лісу зворами, зливи стічних вод та каналізацій, сміття, яке викидають в річки, забір гравію на місцях нересилища та інше, риба не встигає відновлюватися і її популяція зменшується, а в деяких зворах вже повністю зникла. Вода особливо для харіуса стає непридатною.
Але завдяки постійним зарибленням небайдужих людей популяцію форелі більш-менш вдається вберегти, а лосось, який з Дунаю заходить на нерест все таки час від часу помічають місцеві через його великі габарити і в місцях куди ще не посягнула людська діяльність можна постійно побачити й харіуса й форель.