Закарпатський санепідеміолог - людство перед новими епідемічними викликами виявилося таким же безпорадним, як колись наші пращури у середньовіччі

НЕ ЗНАЮ, чи ВООЗ при підрахунку кількості смертей застосувала поправочний коефіцієнт (оскільки статистика, як відомо, не завжди достовірна), але наша ковід-пандемія по швидкості розповсюдження, агресивності та числа втрачених життів упевнено приймає обриси катастрофічної "іспанки" 1889 року.
В попередніх публікаціях я вже казав про те, що людство перед новими епідемічними викликами виявилося таким же безпорадним, як колись наші пращури у середньовіччі. Нових стратегій, технологій, засобів специфічної імунопрофілактики, етіотропного лікування, які миттєво змінювали б ситуацію на краще - як не було, так і немає.
Так і не придбано людської колективної мудрості та моралі, і перед лицем смертельних загроз бал правлять політичні, бізнесові та корпоративні інтереси. Бездарність, невігластво, недолугість, вибірковість та часто відверта корупційність рішень, що приймаються, неспроможність чіткого виконання та контролю протиепідемічних заходів - і, як наслідок - втрата довіри і повне несприйняття населенням - тільки ускладнюють ситуацію, і
дають розгулятися цьому лиху на повну силу.
Останній бастіон - медицина - рухнув, і ні Київ, ні місцева влада так і не почули моїх попереджень і закликів ще з весни минулого року про необхідність збереження лікувальних закладів і підготовки ковідних госпітальних баз із великою кількістю ліжок. Як і слід було чекати, лікарні переповнені, медики - на межі виснаження, і ми ще отримаємо кратно більше смертей внаслідок неможливості стаціонарного лікування інших захворювань.
Кажу про себе, бо доклав для своєчасної зміни стратегії і збереження лікарень достатньо зусиль. Але, як бачимо, високим можновладцям зходить з рук будь-яка маячня, а думка рядового лікаря нецікава. Не можу не згадати мера Дніпра Бориса Філатова, який на початку пандемії викопав на кладовищі 600 ям. На той час це був фальстарт, і всі його критикували, але думаю, ці могили вже давно зайняті...
Отже, знаючи, що мою сторінку читають далеко не останні посадові особи МОЗ та авторитетні провідні вітчизняні фахівці (які, до речі, з моєю думкою згідні!!!), востаннє закликаю:
1. Вирішити питання створення моноінфекційних ковід-стаціонарів на базі санаторіїв, профілакторіїв, баз відпочинку і т.п. з більш ніж достатньою кількістю ліжко-місць. Вони забезпечені всією необхідною інфраструктурою та обладнанням, і там часто кращі умови, аніж у багатьох лікувальних закладах. Забезпечити власникам таких об"єктів державну компенсацію.
2. Негайно припинити перепрофілювання терапевтичних, кардіологічних, неврологічних, гінекологічних та ін., і навіть інфекційних відділень багатопрофільних лікарень під ковід-відділення, давши їм можливість працювати у штатному режимі.
Якщо є питання, що краще - знищити лікарні та втратити медпрацівників, чи задіяти інші варіанти - то відповідь очевидна.
Якщо є питання, що дешевше - то відповідь теж очевидна, бо сьогодні перевантажені ковідом лікарні самі є потужним осередком розповсюдження хвороби. А якщо мова йде про людські життя, то питання взагалі недоречне.
Логістисне та локаційне розмежування лікувального процесу, безумовно, радикально зменшить вищенаведені ризики.
Навмисно не торкаюся всіх інших проблем, оскільки нагальним питанням, на жаль, стало виправлення наслідків попередніх помилок.
І ще: готувати ліжка треба було завчасно, адже головний принцип боротьби з епідеміями - робота на випередження, хай навіть і з зайвим ентузіазмом. Але наївна надія на те, що крива захворюваності піде на спад, а з часом вірус стане менш агресивним, не виправдалася, і плекати такі сподівання було неприпустимо. Чекаємо літа? Але за літом - осінь, і знову втратимо час! І хто сказав, що теплий період - гарантія благополуччя? З ковідом трохи не так, і це ми теж бачили.
Боюся, щоб ці заходи не довелося робити в умовах надзвичайного стану, коли вже ніхто нікого ні питати, ні просити не буде.
Доброго всім здоров"я, і бережіть себе! Багатьох наших рідних і знайомих у нашому містечку вже ніколи не побачимо.
У мене все.

Іван Стойка - Фейсбук.