На висоті 279 метрів: на Закарпатті знайшли унікальну покинуту копальню (ВІДЕО)

Покинута копальня Хустщини стала справжньою сенсацією у мережі після того, як дослідник Юрій Грипас оприлюднив кадри своєї подорожі вглиб гори. На висоті 279 метрів над рівнем моря, у хащах поблизу села Рокосово, прихований вхід до гігантської штольні, де у XX столітті видобували «вулканічне золото» краю — туф.

Замість звичайних печер, мандрівник натрапив на монументальні рукотворні лабіринти. Ця локація, про яку знають лише одиниці місцевих, колись була серцем будівельної індустрії району, а сьогодні перетворилася на містичний об’єкт для індустріального туризму.

Скарби Рокосово-Хустського родовища
Ця копальня — не просто дірка в горі, а унікальне свідчення вулканічного минулого Закарпаття. Рокосівський туф вважався елітним матеріалом, адже він легший за цеглу, але тримає тепло краще за будь-який сучасний утеплювач.

Чим вражає знахідка дослідників:

Глибина гори: штольня простягається всередину масиву на 300–400 метрів.

Затоплені горизонти: подальший шлях дослідникам перегороджує вода — ґрунтові води затопили нижні рівні, створивши ефект дзеркального підземного озера.

Масштаби: вхідні портали та внутрішні зали мають таку висоту, що там могла б вільно проїхати вантажна техніка минулого століття.

«Досліджуючи Закарпаття, натрапив на цю покинуту копальню. Це справжній підземний світ», — коментує автор знахідки Юрій Грипас.

Чому ця локація особлива
Видобуток туфу в Рокосові — це забута промислова історія. Будинки в Хусті, зведені з цього каменю, століттями залишаються найтеплішими та найбільш сухими в регіоні. Окрім Рокосова, подібні поклади знаходили лише в районі Ужгородських Горян та на Берегівщині, але саме Хустська штольня зберегла свою сувору велич.

Вулканічний туф має унікальні властивості:

Природний термос: пориста структура взимку зберігає тепло, а влітку — прохолоду.

Легкість обробки: камінь можна було різати звичайною пилкою безпосередньо в копальні.

Колірна гама: від попелясто-сірого до рідкісних рожевих відтінків.

Сьогодні штольня у Рокосові є німим свідком епохи, коли закарпатська архітектура була максимально інтегрована в природу. Проте дослідники попереджають: самостійні подорожі вглиб закинутих об'єктів можуть бути небезпечними через ризик обвалів та затоплення.