Місце, де "дихає" історія: Таємниця родини Полатайків на сільському кладовищі в Богдані

Розслідування Петра Ференца: Як дяк Михайло Полатайко став частиною місцевої легенди, не залишивши нащадків по чоловічій лінії
​Сільське кладовище у Богдані – це не лише місце скорботи та пам’яті, а й справжнє джерело для історичних досліджень. Місцевий дослідник Петро Ференц розпочав цикл вивчення богданської історії на основі старовинних пам'яток і цього разу зосередився на родині Полатайків, прізвище яких зникло з села майже століття тому.


​Дяк, Гафія та Літопис села


​Засновником роду в Богдані був Михайло Полатайко, який, за усними джерелами, проживав тут у середині ХІХ століття.


​Походження та фах: Відомо, що Михайло Полатайко був родом із Галичини (за даними Михайла Ломацького – з Надвірної). Тривалий час він служив дяком у місцевій церкві.

​Слід в історії: Його згадує Літопис села Богдан як майстра співу, який був призначений куратором і обіймав цю посаду до 1855 року. Помер Михайло Полатайко 11 лютого 1960 року у віці 70 років.
​Спадщина: У Михайла були лише доньки – Софія, Анастасія (Настуня) та Гафія. Саме через це прізвище Полатайко не збереглося у селі, оскільки доньки взяли прізвища своїх чоловіків.

​На щастя, на сільському кладовищі досі збереглися надгробки померлих доньок Софії та Настуні, що слугують важливим матеріальним свідченням історії.

​Протиріччя та родинні зв'язки

​У своєму дослідженні Петро Ференц зіткнувся з певними розбіжностями між письмовими та усними джерелами.


​Суперечка про синів: Михайло Ломацький у книзі «По той бік Чорногори» згадує, як Полатайко намагався засватати свого сина Леся за доньку Івана Молдавчука. Однак як літопис, так і усні джерела свідчать про наявність у нього лише доньок. Ференц припускає, що, можливо, стосунки між Полатайком та Молдавчуками були не дуже добрими, що могло вплинути на характер інформації, переданої Ломацькому.


​Родинна гіпотеза: За сімейними переказами, Полатайко був зятем прапрадіда Петра Ференца – Івася.

​Цікавим підтвердженням родинних зв'язків є власні знахідки дослідника: на обкладинці молитовника свого діда Ференца Івана Грицевого він виявив запис про дату народження та смерті доньки Михайла – Софії Полатайко.


​Незакриті питання: Існує родова неточність: дочка Софія була одружена з Михайлом Ференцом. Оскільки в Богдані є аж чотири неспоріднені гілки Ференців, це кидає сумнів на прямий зв'язок Полатайка із родом прапрадіда Івася.


​Незважаючи на незакриті деталі, Михайло Полатайко є важливою частиною богданської історії. Його прізвище втрачене, але нащадки по жіночій лінії досі живуть у селі, зберігаючи пам’ять про видатного земляка.