Михайло Васильович з Липчі: Історія покинутого немовляти, від якого відмовилася мати, і черга охочих його всиновити (Фото)
«Знайшли — зберегли — обігріли»: історія немовляти, знайденого під стінами монастиря на Хустщині, триває вже місяць. Завдяки парамедикам та медикам, хлопчик повністю здоровий і чекає на люблячу родину.
Його тимчасове ім'я — Михайло Васильович.
Хустський район, Закарпаття. Минув місяць від дня, коли суспільство сколихнула історія про новонародженого хлопчика, знайденого 15 вересня 2025 року під стінами жіночого монастиря Різдва Богородиці в селі Липча.
Тоді робітники, які працювали біля храму, почули дитячий плач і знайшли сповите немовля. Завдяки миттєвій реакції бригади екстреної медичної допомоги з пункту базування Липча, життя малюка було врятовано.
Людяність замість болю
Після місяця боротьби за життя та здоров'я, медики обласної дитячої лікарні міста Мукачево підтвердили: хлопчик повністю здоровий.
На жаль, правоохоронці встановили особу матері, але вона, згідно з офіційними даними, відмовилася від дитини. Проте, ця сумна історія перетворилася на гімн людяності.
Неофіційний опікун і покровитель
З перших хвилин і досі про дитину піклуються медики «швидкої» та працівники лікарні:
Наталія Сеневич та Василь Зеленько (парамедики), Іван Бонь та Віталій Бігарний (екстренні медичні техніки) з Липчанського пункту надали першу допомогу, зібрали для малюка необхідні речі (харчування, одяг, підгузки) та продовжують регулярно його відвідувати.
Настоятелька монастиря ігуменя Євфимія (Калинич) та отець Арсеній також часто навідуються, молячись за добру долю хлопчика.
Поки готуються всі необхідні документи та свідоцтво про народження, медичний персонал та його неофіційні опікуни назвали хлопчика Михайлом, а по батькові — Васильовичем, на честь парамедика Василя Зеленька, який першим опинився поруч.
Майбутнє: Дім і Родина
Наразі Михайлик перебуває у дитячому відділенні Хустської лікарні, де за ним доглядають як за рідним.
Головна новина, яка наповнює надією: вже кілька родин висловили щире бажання усиновити хлопчика. Це означає, що попереду на Михайлика Васильовича чекає найголовніше — теплий дім, любов і справжня родина.
Дякуємо всім, хто перетворив цю історію болю на історію надії та людяності!