​Михайло Васильович з Липчі: Історія покинутого немовляти, від якого відмовилася мати, і черга охочих його всиновити (Фото)

​«Знайшли — зберегли — обігріли»: історія немовляти, знайденого під стінами монастиря на Хустщині, триває вже місяць. Завдяки парамедикам та медикам, хлопчик повністю здоровий і чекає на люблячу родину.
Його тимчасове ім'я — Михайло Васильович.

​Хустський район, Закарпаття. Минув місяць від дня, коли суспільство сколихнула історія про новонародженого хлопчика, знайденого 15 вересня 2025 року під стінами жіночого монастиря Різдва Богородиці в селі Липча.

​Тоді робітники, які працювали біля храму, почули дитячий плач і знайшли сповите немовля. Завдяки миттєвій реакції бригади екстреної медичної допомоги з пункту базування Липча, життя малюка було врятовано.

​Людяність замість болю

​Після місяця боротьби за життя та здоров'я, медики обласної дитячої лікарні міста Мукачево підтвердили: хлопчик повністю здоровий.

​На жаль, правоохоронці встановили особу матері, але вона, згідно з офіційними даними, відмовилася від дитини. Проте, ця сумна історія перетворилася на гімн людяності.

​Неофіційний опікун і покровитель

​З перших хвилин і досі про дитину піклуються медики «швидкої» та працівники лікарні:

​Наталія Сеневич та Василь Зеленько (парамедики), Іван Бонь та Віталій Бігарний (екстренні медичні техніки) з Липчанського пункту надали першу допомогу, зібрали для малюка необхідні речі (харчування, одяг, підгузки) та продовжують регулярно його відвідувати.

​Настоятелька монастиря ігуменя Євфимія (Калинич) та отець Арсеній також часто навідуються, молячись за добру долю хлопчика.

​Поки готуються всі необхідні документи та свідоцтво про народження, медичний персонал та його неофіційні опікуни назвали хлопчика Михайлом, а по батькові — Васильовичем, на честь парамедика Василя Зеленька, який першим опинився поруч.

​Майбутнє: Дім і Родина

​Наразі Михайлик перебуває у дитячому відділенні Хустської лікарні, де за ним доглядають як за рідним.
​Головна новина, яка наповнює надією: вже кілька родин висловили щире бажання усиновити хлопчика. Це означає, що попереду на Михайлика Васильовича чекає найголовніше — теплий дім, любов і справжня родина.

​Дякуємо всім, хто перетворив цю історію болю на історію надії та людяності!