Закарпатка в тюрмі народилася, в тюрмі й одружилася

Закарпатка в тюрмі народилася, в тюрмі й одружилася
життєва стежка почалася з СІЗО», – зізналася вона.

За словами закарпатки, чоловік одразу розповів їй через що опинився за гратами.

«Це була бійка. Вони випили з друзями. Сиділи у кафе… Перебрали усі. Потім хтось когось образив, сказав щось нецензурне, штовхнув… і в бій пішли кулаки. Так буває… Щоправда, так не повинно бути… Але в молодості багато зайвої енергії, а коли організм «підігрівається» оковитою, зайвий адреналін творить далеко не найкращі справи. Андрій із товаришем так побили хлопця, що той дивом залишився живим. У нього були поламані ребра, тріснула голова, був струс мозку і ще маса інших травм. Хлопці каялись, між собою помирилися, але за злочин довелося відповідати. За нанесення тяжких тілесних Андрію дали 5 років. На момент нашого знайомства він відсидів уже майже 4. Сам чоловік родом із Миколаївщини, подія ж трапилася у Києві», – розповіла наша землячка.

Ольга вирішила не чекати, коли термін закінчиться… а брати ситуацію у свої руки. Тож без вагань через три тижні після початку спілкування поїхала з хлопцем на побачення.

«Андрій мені дуже зрадів. Він до останнього не вірив, що приїду! Ми були щасливі, що нарешті побачились. Після кількох хвилин розмови практично незнайомий чоловік… такий далекий, але такий близький водночас… запропонував одружитися. Він розплакався і сказав, що якщо я в біді простягнула йому руку, у моменти радості точно буду поруч. Я погодилась, бо зрозуміла, що Андрій мене може зрозуміти так, як ніхто інший. Він здавався мені надійним і відповідальним. Через три місяці приїхала до нього вже друге і нас розписали. Навіть дозволили провести ніч разом. Через 6 місяців Андрія нарешті випустили на волю і жити він одразу приїхав до мене. Я з великим нетерпінням чекала на той день, готувалася до нього, із братом трохи зробили ремонт у будинку. На мій подив, Василь не заперечував проти моїх стосунків, до всього поставився з порозумінням. Батьки Андрія мене також прийняли тепло. Ми погостювали і в них, а вони були у нас. Родина хороша і те, що трапилося з моїм чоловіком, як на мене, просто несприятливий збіг обставин. Так, він скоїв протиправні дії і поніс за це покарання. Але він не злодій, не вбивця, не ґвалтівник, а цілком нормальна людина», – переконує вона.

Ольга Денисенко живе з Андрієм уже п’ятий рік і каже, що й на мить не пошкодувала про своє рішення.

«Він дуже працьовитий. У нього робота просто горить у руках. Андрій і на будівництві знається, і на сантехніці, і на електриці. Чоловік має хорошу роботу. Спасибі людям, які не побоялися його минулого. У нас росте донечка. Ми будуємо нову хату, купили машину, живемо душа в душу. Спочатку люди ставилися з пересторогою до Андрія, та потім зрозуміли, що він такий, як усі. Після того випадку з побиттям хлопця він абсолютно не вживає алкоголь, не бере в рот ні грама спиртного. У колонії навернувся до Бога, є глибоко віруючим. Загалом я щаслива, що знайшла його. Видно, така вже у мене доля, що я в тюрмі народилася, в тюрмі і одружилася. Головне, що знайшла саме кого, на кого так довго і з нетерпінням чекала», – радісно запевняє Оля.

Марина АЛДОН