На Закарпатті досліджували унікальну та загадкову рослинну яка росте у високогірного озера Апшинець

У високогір’ї Українських Карпат є низка невеликих, але унікальних за складам флори й рослинності високогірних озер і озерець, що виникли у льодовикових карах і є залишками польодовикового періоду. Одним з них є озеро Апшинець, яке у народі ще називають Трояска.
Співробітниками біологічного факультету ДВНЗ Ужгородський національний університет та науковцями КБЗ було здійснено експедицію на Свидовецький масив з метою дослідження рослинності озер. В експедиції взяли участь завідувач кафедри ботаніки Ужгородського національного університету, доктор біологічних наук, професор Л.М. Фельбаба-Клушина та завідувач ботанічної лабораторії КБЗ, кандидат біологічних наук М.І. Волощук. Вони ведуть моніторингові дослідження цих екосистем починаючи з 2003 року.
Про озеро Апшинець:
🔸Знаходиться на Свидовецькому гірському масиві, на схилах гори Трояска в урочищі Апшинець, на висоті 1492 м н.р.м.;
🔸Гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Природоохоронний статус було надано відповідно до Рішення Закарпатського облвиконкому № 253 від 23.02.1984 року на площі 2,6 га;
🔸 Підпорядковане Чорнотисянській сільській раді, а після адмінреформи – Ясінянській ОТГ;
🔸 Водне дзеркало озера Апшинець становить 1,2 га, видовженої форми, 124 м довжини і 95 м ширини;
🔸 Глибина у найглибшому місці – 3,3 м;
Під час проведених польових досліджень:
🔸 зроблено геоботанічні описи водної, повітряно-водної, болотної та приджерельної рослинності;
🔸 підтверджено місця зростання дев’яти рідкісних реліктових видів рослин, що занесені до міжнародних, національних і регіональних червоних списків, зокрема: селягінелли плауноподібної, баранця звичайного, ситника трироздільного, осоки дрібноквіткової, шейцерії болотної, тощо.
На сьогодні екосистема озера Апшинець – це одна з небагатьох «гарячих точок» на карті України з великою кількістю созофітів, що характеризуються дуже вузькою екологічною амплітудою, а відповідно мають дуже малу кількість локалітетів не лише в Україні, але й у Європі в цілому. Тому їхні популяції та угруповання, у яких вони ростуть, потребують пильної охорони і моніторингу їх стану. У КБЗ така робота ведеться безперервно, а її результати періодично друкуються у науковій літературі співробітниками наукової лабораторії разом з науковцями як ДВНЗ «УжНУ», та й інших наукових установ України.
Науковцями заповідника під час обстеження надано оцінку сучасного негативного впливу людини на екосистеми озера Апшинець. Зафіксовано місця, де відмічається руйнування та витоптування природної рослинності навколо озера внаслідок заїзду квадроциклів, мотоциклів і автомобілів. На Свидівці, і на Апшинці зокрема, має місце масовий неорганізований пішохідний туризм, влаштування наметових таборів, розкладання вогнищ. Найбільшу загрозу становить прокладена в останні роки автомобільна ґрунтова дорога до озера, яка уможливила доступ до озера широкому колу зацікавлених осіб.
Для чого нам потрібно зберігати водно-болотні угіддя?
Болотна, повітряно-водна та лучно-болотна рослинність високогір’я характеризується наявністю у їх складі значного відсотку сфагнових та інших мохів, які здатні затримувати від 30 до 90% опадів, що позитивно впливає на формування поверхневого та підземного стоків, випереджає формування селевих потоків, зсувів, повеней, запобігає водній ерозії ґрунтів тощо.
Разом з тим, якість нашої питної води напряму залежить від екологічного стану високогірних озер і боліт, де беруть початок гірські струмки і потоки, що формують річку Тиса. Саме тому збереження екосистем високогірних озер – невід’ємна частина збереження не лише біорізноманіття, але й найціннішого природного ресурсу – води!