Полювання дронів, виживання на кабачках і сльози на волі: моторошні історії евакуйованих з Олешок, яких рятують на Закарпатті
Переламані кістки без ліків у темній лікарні, борошно з кабачків замість хліба та полювання російських дронів на цивільних. На Закарпаття продовжують прибувати люди, яких дивом вдалося вирвати з пекла тимчасово окупованих Олешок на Херсонщині. Історії, від яких холоне кров, — у нашому матеріалі.
Роки життя під прицілом, без світла, газу, продуктів та елементарної медицини — через це пекло пройшли мешканці тимчасово окупованих Олешок (Херсонська область), яких евакуювали на Закарпаття в межах гуманітарної місії під керівництвом Омбудсмана України Дмитра Лубінця.
За кожним врятованим життям стоять кадри, гідні фільму жахів, які стали страшною буденністю окупації.
Полювання дронів і пів року з розтрощеними ногами
Один із евакуйованих чоловіків дивом залишився живим після серії прицільних атак російських безпілотників. У травні ворожий дрон буквально влаштував на нього полювання. Чоловік встиг сховатися за хвірткою, але вибухом йому серйозно понівечило ноги.
Стікаючи кров’ю, поранений повз до сусідів на руках. Ті на звичайному господарському возику довезли його до лікарні в Олешках — закладу, де вже давно немає ані електрики, ані ліків, ані обладнання. Місцевий лікар наклав гіпс наосліп, без жодного рентгену чи обстеження.
Перші 3 місяці вдома: розтрощені кістки не зрослися.
Наступні 3 місяці в гіпсі: без медикаментів стан лише погіршувався, чоловік фактично залишався прикутим до безпорадності.
Зараз він нарешті у безпеці. Лікарі одного з медзакладів Закарпатської області вже провели обстеження та готують пацієнта до складної операції, яка має повернути йому здатність ходити.
Борошно з кабачків і відмова від паспорта РФ
Не менш приголомшлива історія жінки, яка разом із батьками виживала в окупації. Попри постійний тиск, погрози та шантаж загарбників, родина категорично відмовилася брати російські паспорти.
За відсутності грошей, газу, світла та продуктів єдиним порятунком від голодної смерті став город:
родина виживала майже виключно на кабачках, які вирощувала власноруч;
із сушених кабачків навіть навчилися молоти борошно, щоб хоч якось замінити хліб.
Нині жінка проходить реабілітацію в одному з приватних санаторно-лікувальних комплексів Закарпаття, забезпечена гарячим триразовим харчуванням і тишею, про яку роками могла лише мріяти.
«Вперше в житті заплакав»: як врятованих зустрічала Україна
Найбільшим емоційним потрясінням для людей, вирваних з окупації, стала мить повернення на підконтрольну Україні територію. Попри пізній вечір і зливу, місцеві жителі виходили на вулиці з українськими прапорцями та ліхтариками, щоб привітати евакуйованих.
Один із чоловіків зізнався: вперше в житті він не стримав сліз, коли побачив, як незнайомі українці під дощем зустрічають людей, яких вдалося витягти з ворожої пастки.
Зараз на Закарпатті за координації Офісу Омбудсмана розгорнуто повний супровід врятованих херсонців. До порятунку та адаптації залучені Закарпатська ОВА, керівництво місцевих громад, соцслужби, волонтери та благодійні фонди:
1. Людям оперативно оформлюють документи та статус ВПО.
2. Організовують поглиблений медичний супровід та укладення декларацій із сімейними лікарями.
3. Забезпечують житлом, харчуванням і психологічною підтримкою.
Ці люди пройшли через нелюдські випробування, але головне — на Закарпатті їм повертають відчуття дому та впевненість, що Україна не кидає своїх.