Полювання дронів, виживання на кабачках і сльози на волі: моторошні історії евакуйованих з Олешок, яких рятують на Закарпатті

Переламані кістки без ліків у темній лікарні, борошно з кабачків замість хліба та полювання російських дронів на цивільних. На Закарпаття продовжують прибувати люди, яких дивом вдалося вирвати з пекла тимчасово окупованих Олешок на Херсонщині. Історії, від яких холоне кров, — у нашому матеріалі.

​Роки життя під прицілом, без світла, газу, продуктів та елементарної медицини — через це пекло пройшли мешканці тимчасово окупованих Олешок (Херсонська область), яких евакуювали на Закарпаття в межах гуманітарної місії під керівництвом Омбудсмана України Дмитра Лубінця.

​За кожним врятованим життям стоять кадри, гідні фільму жахів, які стали страшною буденністю окупації.

​Полювання дронів і пів року з розтрощеними ногами
​Один із евакуйованих чоловіків дивом залишився живим після серії прицільних атак російських безпілотників. У травні ворожий дрон буквально влаштував на нього полювання. Чоловік встиг сховатися за хвірткою, але вибухом йому серйозно понівечило ноги.

​Стікаючи кров’ю, поранений повз до сусідів на руках. Ті на звичайному господарському возику довезли його до лікарні в Олешках — закладу, де вже давно немає ані електрики, ані ліків, ані обладнання. Місцевий лікар наклав гіпс наосліп, без жодного рентгену чи обстеження.

​Перші 3 місяці вдома: розтрощені кістки не зрослися.
​Наступні 3 місяці в гіпсі: без медикаментів стан лише погіршувався, чоловік фактично залишався прикутим до безпорадності.

​Зараз він нарешті у безпеці. Лікарі одного з медзакладів Закарпатської області вже провели обстеження та готують пацієнта до складної операції, яка має повернути йому здатність ходити.

​Борошно з кабачків і відмова від паспорта РФ

​Не менш приголомшлива історія жінки, яка разом із батьками виживала в окупації. Попри постійний тиск, погрози та шантаж загарбників, родина категорично відмовилася брати російські паспорти.

​За відсутності грошей, газу, світла та продуктів єдиним порятунком від голодної смерті став город:
​родина виживала майже виключно на кабачках, які вирощувала власноруч;
​із сушених кабачків навіть навчилися молоти борошно, щоб хоч якось замінити хліб.

​Нині жінка проходить реабілітацію в одному з приватних санаторно-лікувальних комплексів Закарпаття, забезпечена гарячим триразовим харчуванням і тишею, про яку роками могла лише мріяти.

​«Вперше в житті заплакав»: як врятованих зустрічала Україна

​Найбільшим емоційним потрясінням для людей, вирваних з окупації, стала мить повернення на підконтрольну Україні територію. Попри пізній вечір і зливу, місцеві жителі виходили на вулиці з українськими прапорцями та ліхтариками, щоб привітати евакуйованих.

​Один із чоловіків зізнався: вперше в житті він не стримав сліз, коли побачив, як незнайомі українці під дощем зустрічають людей, яких вдалося витягти з ворожої пастки.

​Зараз на Закарпатті за координації Офісу Омбудсмана розгорнуто повний супровід врятованих херсонців. До порятунку та адаптації залучені Закарпатська ОВА, керівництво місцевих громад, соцслужби, волонтери та благодійні фонди:

​1. Людям оперативно оформлюють документи та статус ВПО.
​2. Організовують поглиблений медичний супровід та укладення декларацій із сімейними лікарями.
​3. Забезпечують житлом, харчуванням і психологічною підтримкою.

​Ці люди пройшли через нелюдські випробування, але головне — на Закарпатті їм повертають відчуття дому та впевненість, що Україна не кидає своїх.