Відійшла у вічність ціла епоха закарпатської журналістики: не стало Михайла Ціцака
Він присвятив місцевій районці 33 роки життя, пройшовши шлях від кореспондента до керівника видання у найскладніші часи випробувань. Закарпаття втратило авторитетного медійника, перекладача, краєзнавця та відданого патріота рідного краю.
18 жовтня 2026 року на 78-му році життя зупинилося серце легендарного іршавського журналіста, члена Національної спілки журналістів України Михайла Івановича Ціцака.
Його ім’я назавжди закарбувалося в історії краю через багаторічну працю в редакції газети «Нове життя», 15 років з яких він був її беззмінним очільником.
Шлях до покликання: від вчителя до редактора
Михайло Ціцак народився 7 червня 1948 року в селі Імстичево. Через передчасну смерть батька родина зазнала чимало скрути, проте прагнення знань взяло верх. Отримавши освіту та пройшовши службу, він випробував себе у педагогіці — вчителював у Сухій, Довгому, Кушниці та Лукові.
Саме під час вчителювання у березні 1969 року на шпальтах «Нового життя» з'явилася його перша друкована замітка. Згодом, працюючи в Кушниці, Михайло Іванович відкрив для закарпатського читача поезію німецькомовної поетеси Ольги Рішаві, взявшись за переклади її творів.
Згодом його запросили до штату газети «Нове життя», якій він віддав три десятиліття свого життя. Михайло Ціцак проходив усі щаблі кар'єри: був кореспондентом-організатором радіомовлення, відповідальним секретарем, заступником редактора та, зрештою, головним редактором.
Окрім районки, його твори, гуморески, дитяча поезія та публіцистика виходили у виданнях «Молодь Закарпаття», «Закарпатська правда», «Новини Закарпаття», «Перець», «Барвінок», «Малятко» та альманахах видавництва «Карпати».
Редакторство у часи зламу та випробувань
Керівництво газетою припало на найскладніші роки становлення Незалежної України. Саме Михайлу Ціцаку довелося витягувати видання зі застарілої лінотипної системи та переводити його на офсетний друк у часи хронічного дефіциту та технічних труднощів, змагаючись за збереження районної преси.
Попри виснажливу роботу, він залишався людиною праці та природи: самотужки висадив і доглядав липову алею в рідному Імстичеві від гори Кам’янка, плекав власний сад та очолював сільську первинну організацію ветеранів.
Разом із дружиною Ганною Юліївною виховав доньку та двох синів, дочекався 6 онуків. Один із його синів, Михайло, сьогодні зі зброєю в руках захищає Україну в лавах ЗСУ.
Чин похорону
Останнє прощання з Михайлом Івановичем Ціцаком відбудеться сьогодні в його рідному селі Імстичево за адресою: вул. Українська, 1 (колишня Борканюка). Похоронне богослужіння розпочнеться о 13:30 у місцевій сільській церкві.
Висловлюємо найглибші співчуття родині, близьким, друзям та усій журналістській спільноті Закарпаття.
Вічна і світла пам'ять Михайлу Івановичу… Спочивайте з миром.
Іван Горват
20 жовтня 2026 року