Відійшла у вічність ціла епоха закарпатської журналістики: не стало Михайла Ціцака

​Він присвятив місцевій районці 33 роки життя, пройшовши шлях від кореспондента до керівника видання у найскладніші часи випробувань. Закарпаття втратило авторитетного медійника, перекладача, краєзнавця та відданого патріота рідного краю.


​18 жовтня 2026 року на 78-му році життя зупинилося серце легендарного іршавського журналіста, члена Національної спілки журналістів України Михайла Івановича Ціцака.

​Його ім’я назавжди закарбувалося в історії краю через багаторічну працю в редакції газети «Нове життя», 15 років з яких він був її беззмінним очільником.

​Шлях до покликання: від вчителя до редактора
​Михайло Ціцак народився 7 червня 1948 року в селі Імстичево. Через передчасну смерть батька родина зазнала чимало скрути, проте прагнення знань взяло верх. Отримавши освіту та пройшовши службу, він випробував себе у педагогіці — вчителював у Сухій, Довгому, Кушниці та Лукові.


​Саме під час вчителювання у березні 1969 року на шпальтах «Нового життя» з'явилася його перша друкована замітка. Згодом, працюючи в Кушниці, Михайло Іванович відкрив для закарпатського читача поезію німецькомовної поетеси Ольги Рішаві, взявшись за переклади її творів.


​Згодом його запросили до штату газети «Нове життя», якій він віддав три десятиліття свого життя. Михайло Ціцак проходив усі щаблі кар'єри: був кореспондентом-організатором радіомовлення, відповідальним секретарем, заступником редактора та, зрештою, головним редактором.


​Окрім районки, його твори, гуморески, дитяча поезія та публіцистика виходили у виданнях «Молодь Закарпаття», «Закарпатська правда», «Новини Закарпаття», «Перець», «Барвінок», «Малятко» та альманахах видавництва «Карпати».


​Редакторство у часи зламу та випробувань
​Керівництво газетою припало на найскладніші роки становлення Незалежної України. Саме Михайлу Ціцаку довелося витягувати видання зі застарілої лінотипної системи та переводити його на офсетний друк у часи хронічного дефіциту та технічних труднощів, змагаючись за збереження районної преси.


​Попри виснажливу роботу, він залишався людиною праці та природи: самотужки висадив і доглядав липову алею в рідному Імстичеві від гори Кам’янка, плекав власний сад та очолював сільську первинну організацію ветеранів.


​Разом із дружиною Ганною Юліївною виховав доньку та двох синів, дочекався 6 онуків. Один із його синів, Михайло, сьогодні зі зброєю в руках захищає Україну в лавах ЗСУ.

​Чин похорону

​Останнє прощання з Михайлом Івановичем Ціцаком відбудеться сьогодні в його рідному селі Імстичево за адресою: вул. Українська, 1 (колишня Борканюка). Похоронне богослужіння розпочнеться о 13:30 у місцевій сільській церкві.

​Висловлюємо найглибші співчуття родині, близьким, друзям та усій журналістській спільноті Закарпаття.
​Вічна і світла пам'ять Михайлу Івановичу… Спочивайте з миром.

​Іван Горват
20 жовтня 2026 року