Біль, що не вщухає: на Тячівщині відвідали родини двох полеглих Героїв, де без батька залишився син (ФОТО)
Війна продовжує безжально краяти серця українських родин, залишаючи по собі невимовний біль, порожні стільці за сімейним столом та сирітство. Цими днями на Тячівщині представники цивільно-військового співробітництва РТЦК та СП спільно з місцевою владою відвідали сім’ї двох захисників, які віддали найдорожче — свої життя — за волю України.
Кожна така зустріч — це історія про невиплакані сльози матерів та дітей, чиє дитинство назавжди обірвали ворожі снаряди.
Мати, що втратила опору, та син, який зростатиме без тата
Дороги скорботи та пам'яті цього разу пролягли через два населені пункти Тячівського району:
Село Лази: Тут військові та посадовці навідалися до матері полеглого воїна — Миколи Анатолійовича Кієнка (15.08.1979 р.н.). Чоловік, залишаючись до останнього подиху вірним Військовій присязі та українському народові, трагічно загинув 21 жовтня 2024 року. Для матері втрата сина — це незагойна рана, з якою доводиться вчитися жити щодня.
Селище Тересва: Тут болить не менше, адже сиротою залишився неповнолітній син іншого полеглого Героя — Василя Юрійовича Рудака (26.06.1980 р.н.). Зараз хлопчик проживає разом із бабусею. Підліток рано пізнав, що таке справжнє доросле горе, втративши головну опору та захисника у житті — свого батька.
Підтримка в кризі: «Ми не маємо права залишити їх наодинці з горем»
Під час зустрічей представники Тячівського РТЦК та СП, староста села Лази Іван Манзюк, а також фахівець із супроводу ветеранів КЗ “Ветеранський простір ВДОМА” Тересвянської ТГ Андріана Герасименко поспілкувалися з рідними загиблих.
Головна мета таких візитів — не просто віддати шану, а дізнатися, чим саме сьогодні живуть ці родини, які побутові, соціальні чи медичні проблеми потребують негайного вирішення. Усі озвучені питання та потреби сімей військовослужбовці взяли під особистий контроль.
«Наш обов’язок — бути поруч не лише в хвилини прощання, а й тоді, коли родини залишаються сам на сам зі своїм важким побутом та тугою. Ми зобов'язані зробити все, щоб син Василя та мати Миколи відчували: держава і громада підставлять плече у будь-якій ситуації», — зазначають учасники зустрічі.
Військові разом із місцевими громадами запевняють, що й надалі всебічно підтримуватимуть родини наших полеглих Захисників.
Низький уклін батькам, які виховали Титанів, та вічна, світла пам'ять хлопцям, які тримають небо над нами. Схиляємо голови в глибокій скорботі...