Біль, що не вщухає: на Тячівщині відвідали родини двох полеглих Героїв, де без батька залишився син (ФОТО)

​Війна продовжує безжально краяти серця українських родин, залишаючи по собі невимовний біль, порожні стільці за сімейним столом та сирітство. Цими днями на Тячівщині представники цивільно-військового співробітництва РТЦК та СП спільно з місцевою владою відвідали сім’ї двох захисників, які віддали найдорожче — свої життя — за волю України.


​Кожна така зустріч — це історія про невиплакані сльози матерів та дітей, чиє дитинство назавжди обірвали ворожі снаряди.

​Мати, що втратила опору, та син, який зростатиме без тата

​Дороги скорботи та пам'яті цього разу пролягли через два населені пункти Тячівського району:

​Село Лази: Тут військові та посадовці навідалися до матері полеглого воїна — Миколи Анатолійовича Кієнка (15.08.1979 р.н.). Чоловік, залишаючись до останнього подиху вірним Військовій присязі та українському народові, трагічно загинув 21 жовтня 2024 року. Для матері втрата сина — це незагойна рана, з якою доводиться вчитися жити щодня.

​Селище Тересва: Тут болить не менше, адже сиротою залишився неповнолітній син іншого полеглого Героя — Василя Юрійовича Рудака (26.06.1980 р.н.). Зараз хлопчик проживає разом із бабусею. Підліток рано пізнав, що таке справжнє доросле горе, втративши головну опору та захисника у житті — свого батька.


​Підтримка в кризі: «Ми не маємо права залишити їх наодинці з горем»

​Під час зустрічей представники Тячівського РТЦК та СП, староста села Лази Іван Манзюк, а також фахівець із супроводу ветеранів КЗ “Ветеранський простір ВДОМА” Тересвянської ТГ Андріана Герасименко поспілкувалися з рідними загиблих.

​Головна мета таких візитів — не просто віддати шану, а дізнатися, чим саме сьогодні живуть ці родини, які побутові, соціальні чи медичні проблеми потребують негайного вирішення. Усі озвучені питання та потреби сімей військовослужбовці взяли під особистий контроль.


​«Наш обов’язок — бути поруч не лише в хвилини прощання, а й тоді, коли родини залишаються сам на сам зі своїм важким побутом та тугою. Ми зобов'язані зробити все, щоб син Василя та мати Миколи відчували: держава і громада підставлять плече у будь-якій ситуації», — зазначають учасники зустрічі.


​Військові разом із місцевими громадами запевняють, що й надалі всебічно підтримуватимуть родини наших полеглих Захисників.

​Низький уклін батькам, які виховали Титанів, та вічна, світла пам'ять хлопцям, які тримають небо над нами. Схиляємо голови в глибокій скорботі...