Мати померла, батько зник безвісти: Владислав Кич розповів про болючі долі дітей, які залишилися сиротами під час війни

Війна безжально руйнує українські родини, залишаючи найменших та найвразливіших сам на сам із дорослими трагедіями. Мати померла, а батько... безвісти зник на фронті чи в зоні бойових дій. Це не просто статистика, це реальність, у якій сьогодні змушені жити українські діти.

​У межах Тижня безбар’єрності відбулася надважлива та емоційно важка зустріч із родинами опікунів та піклувальників, які взяли під свій захист малечу, що залишилася без батьківського тепла. Пронизливими деталями цієї події поділився Владислав Кич.

​Життя після трагедії: про що мовчали опікуни?

​Зустріч стала майданчиком не для чергових звітів, а для відвертої, подекуди сльозливої розмови про реальні проблеми. Владислав Кич разом із присутніми детально розібрав, із якими закритими дверима та «бар'єрами» щодня стикаються такі сім'ї.

​«У цих родинах діти пережили подвійне пекло. Втратити матір через хворобу чи обстріли, і водночас жити в невідомості про батька, який вважається безвісти зниклим — це психологічний вантаж, який важко витримати навіть дорослому. Наш обов'язок — зруйнувати будь-які стіни байдужості навколо них», — наголошують організатори.

​Під час зустрічі Владислав Кич підняв найгостріші питання:

​Соціальна та психологічна реабілітація: Як допомогти дитині подолати травму втрати.

​Освіта та дозвілля: Доступ до безкоштовного навчання, гуртків та психологічного розвантаження.

​Фінансова та юридична підтримка: Складнощі, з якими стикаються опікуни під час оформлення статусів, коли один із батьків зник безвісти.

​Суспільство без бар'єрів — це не про пандуси, це про людяність

​Як зазначає Владислав Кич, Тиждень безбар’єрності — це насамперед час для іспиту на нашу з вами людяність. Бар'єри бувають не лише архітектурними. Найстрашніші бар'єри — це інформаційний вакуум, бюрократія та суспільне ігнорування.

​Діти, які втратили найрідніших, повинні щодня відчувати, що вони не самі. Їм потрібні не просто жалість, а реальні рівні можливості, безпека та впевненість у тому, що завтрашній день настане.


​Заклик до дії від Владислава Кича


​Ця зустріч стала потужним сигналом для всієї громади. Владислав Кич закликає кожного не залишатися осторонь: якщо поруч із вами живе родина, яка виховує дитину-сироту або дитину під опікою — підтримайте їх. Навіть проста увага, розмова чи допомога з організацією дозвілля для малюка може змінити його всесвіт.

​Долучаймося до створення суспільства, де немає бар'єрів для любові, турботи та захисту. Кожна дитина має знати: вона потрібна Україні!