Біль, який не вщухне: Закарпаття на колінах провело в останню дорогу 35-річного прикордонника Михайла Брезу (Фото)

Ужгородщина знову у чорній скорботі. Ще одне молоде життя забрала проклята війна, залишивши розбитими серця батьків, сестер та побратимів. До рідного села Ярок «на щиті» повернувся солдат Михайло Бреза — воїн, який до останнього подиху тримав небо над Україною.

​Військовослужбовці Чопського прикордонного загону разом із сотнями земляків зі сльозами на очах попрощалися зі своїм побратимом, який передчасно помер під час виконання надскладного бойового завдання на гарячому Харківському напрямку.

​Він мав будувати майбутнє, але обрав захист Батьківщини

​Михайло Бреза народився 13 листопада 1990 року в селі Ярок на Ужгородщині. Тут він зростав, мріяв і будував плани. У 2008 році закінчив Ужгородський професійний ліцей, здобувши мирну та творчу професію столяра. Його руки мали б створювати красу та затишок, але доля розпорядилася інакше.

​Коли ворог підійшов впритул, Михайло не ховався. У травні 2025 року його призвали на військову службу за мобілізацією. Спочатку він проходив службу в рідному Чопському прикордонному загоні, але згодом вирушив у саме пекло — до складу 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.

​«Він був із тих, на кого можна було покластися в будь-якій ситуації. Відповідальний, залізний, дисциплінований і неймовірно рішучий. Михайло ніколи не скаржився. Він просто знав, що за його спиною — родина, яку треба захистити», — згадують побратими, стримуючи сльози.

​Останній шлях додому

​Серце відважного прикордонника зупинилося 11 травня 2026 року. Михайлу назавжди залишиться 35... Він пішов у вічність у самому розквіті сил.

​Поховали Героя з усіма військовими почестями, під звуки трикратного салюту та державний гімн у його рідному селі Ярок. Труну, покриту синьо-жовтим стягом, земляки зустрічали навколішки, встеляючи останню дорогу воїна живими квітами.

​У невимовному, чорному горі залишилися найрідніші:

​Батьки — Ольга та Юрій, які поховали свою надію та опору;
​Сестри — Надія та Оксана;

​Близькі, друзі та вся прикордонна родина.

​Редакція нашого видання висловлює щирі та найглибші співчуття родині загиблого Героя. Жодні слова не зможуть загоїти цю страшну рану у ваших серцях. Схиляємо голови у спільній молитві.


​Світла пам’ять і вічна слава солдату Михайлу Bрезі! Ти захистив нас ціною власного життя. Герої не вмирають, вони просто йдуть служити в небесне воїнство...