«Тиск не тримається, кисень на максимумі!»: Репортаж із реанімобіля, що летів крізь ніч рятувати серце

Автор: Максим Газда

Дата: 28 березня 2026 року

26 березня 2026 року. Траса Рахів — Хуст. Поки більшість закарпатців мирно спали, у салоні реанімобіля «Бригади 1200» розгорталася справжня драма, де головним призом було людське життя. 64-річна пацієнтка, реанімація Рахівської лікарні, діагноз — гострий коронарний синдром (ГКС). Стан — критичний. Кожна секунда зволікання — це крок у небуття.

Команда «Zero»: Хто виривав жінку з лап смерті
Коли стан хворої став нестабільним, на виклик вийшла еліта закарпатської екстреної медичної допомоги. Це була не просто зміна, це був іспит на витривалість:

Лікар Марія Євіцька: «Залізні» нерви та холодний розрахунок.

Парамедик Руслана Дерда: Руки, що не хиблять під час введення препаратів на ходу.

ЕМТ Михайло Сергійчук: Людина, яка витиснула з реанімобіля максимум, долаючи складні повороти гірських доріг.

Дорога в 1 годину 25 хвилин: На межі фолу
Транспортування з Рахова до кардіоцентру Хуста — це завжди виклик. Але цього разу пацієнтка була «важкою»: артеріальний тиск стрімко падав, організм відмовлявся боротися.

Що відбувалося всередині авто на швидкості 100+ км/год:

Боротьба за тиск: Постійна інфузія норадреналіну. Без цього препарату серце просто б зупинилося ще до під’їзду до Тячева.

Кисневий голод: Пацієнтка потребувала 10 літрів кисню на хвилину. Життя жінки буквально залежало від балонів та чіткої роботи апаратури.

Моніторинг «наосліп»: Постійний контроль гемодинаміки під час тряски на дорозі.

Фінал у Хусті: Прямо на операційний стіл
Завдяки майстерності Михайла Сергійчука, шлях, який зазвичай займає значно більше часу, було подолано за 1 годину 25 хвилин. Коли двері реанімобіля відчинилися в Хусті, лікарі кардіоцентру вже чекали. Пацієнтку передали «з рук у руки» — жодної втраченої хвилини. Операція розпочалася негайно.

«Ми просто робили свою роботу, але коли ти бачиш, як тиск нарешті стабілізується під твоїми пальцями — це і є справжня перемога», — коротко прокоментували в бригаді.

Сьогодні жінка під наглядом фахівців, а «Бригада 1200» знову на лінії. Бо для них героїзм — це буденність, про яку ми маємо знати.