Шокуюча зміна на Рахівщині: парамедик зустрів 39-річчя, вириваючи людей з лап смерті

Автор: Максим Газда

Дата: 16 березня 2026 року

Ця історія сьогодні повинна розірвати стрічки соцмереж. Поки країна спить, на гірських дорогах Закарпаття розгорталася справжня битва, де ставкою було людське життя. Парамедик Олег Панькулич зустрів свій 39-й день народження не в колі сім’ї, а під звуки сирени та моніторів, що відбивали останні хвилини життя пацієнтів.

Одна зміна. Один день народження. Три врятовані душі. Це не сценарій фільму, а реальність закарпатської «екстренки», від якої перехоплює подих.

Нічна гонитва зі смертю: траса Рахів — Хуст
Найстрашніше випробування чекало на Олега посеред ночі. До Рахівської районної лікарні доправили 71-річного чоловіка. Діагноз — як вирок: гострий інфаркт з елевацією сегмента ST. Кожна секунда зволікання означала зупинку серця.

Єдиний шанс — негайне перевезення до Хустської центральної лікарні. Кілометри нічної траси, кисневі балони, інфузомат, що крапля за краплею вводить життя, і руки парамедика, які не мають права на тремтіння. Олег Панькулич тримав цей тонкий зв'язок зі світом до самого операційного столу.

«Ви вчора були героєм. Дякуємо за нічний труд, який дає шанс на життя чиємусь татові», — написав завідувач кардіології Хустської лікарні Юрій Блищак, визнаючи професіоналізм колеги.

Три врятовані долі за одну добу
Але смерть не відступала. Одразу після «інфарктного» виклику — нові госпіталізації. Кожна з них могла стати трагічною:

Гострий коронарний синдром: ще одне серце, яке могло зупинитися назавжди.

Гострий панкреатит: нестерпний біль і загроза життю, яку Олег Панькулич купірував професійно та холоднокровно.

Поки друзі та рідні писали вітальні смс, Олег Панькулич ставив катетери, моніторив тиск і боровся за те, щоб ці люди повернулися до своїх домівок.

Чому ця історія має шокувати Україну?
Ми звикли сприймати роботу медиків як належне. Але уявіть: замість обіймів дружини та святкового торта — нічна дорога, кров, піт і величезна відповідальність за чужого батька чи матір.

Саме на таких людях, як Олег Панькулич, тримається наша медицина. Це приклад неймовірної витримки та великого серця, яке б’ється в унісон із серцями пацієнтів.

Дякуємо, Олеже, за те, що вибираєте рятувати, навіть коли маєте право святкувати. Україна має знати своїх героїв в обличчя!