Коли рахунок іде на хвилини: подяка героям "швидкої" з Великого Бичкова

Нічний дзвінок рідних про потребу у "швидкій" – це мить, коли серце замирає. Страх, розгубленість, відчай, безпорадність – ці емоції просто зашкалюють. Той, хто пережив подібне, зрозуміє, що відчуваєш у такі моменти. Не дай Боже нікому пройти через це.

Проте, серед цього хаосу з'являються люди, які втілюють надію та професіоналізм. Безмежна вдячність команді швидкої допомоги з Великого Бичкова – Ксюші Гусар Кабаль та Володимиру Тафію!

З перших хвилин їхнього прибуття відчувається, що ви довірили найцінніше – життя близької людини – у надійні руки. Вони миттєво визначили діагноз, оперативно зв'язалися з лікарями-спеціалістами, а їхні рухи та медичні дії були спокійними, чіткими та швидкими. Паралельно з цим, що не менш важливо, лунали прості слова підтримки, співпереживання та розради, а їхні чіткі інструкції скерували наші розгублені дії.

Дорога до Хуста, попри те, що "летіли", здалася надзвичайно далекою. Але навіть у дорозі медичні процедури не припинялися, виконувалися з тією ж спокійною впевненістю та точністю.

Дякую Оксані та Володимиру – ви встигли, ви врятували рідну людину!

Це історія про професію, про яку ми часто не замислюємося, доки не стикнемося з нею особисто. Але саме в руках цих людей – наше життя. "Швидка медична допомога" – це надзвичайно важлива структура. Низький уклін вам за вашу дуже нелегку (як фізично, так і морально) та неймовірно відповідальну працю!

P.S. Дуже важливе нагадування! Коли чуєте сирену та бачите мигалки "швидкої", будь ласка, поступіться дорогою, пропустіть. У той момент, за тими вікнами, може рятують чиєсь життя. Кожна хвилина затримки чи різкий рух може бути фатальним. Ваша уважність може врятувати чиєсь життя.
Надія Полянчук