40 років тому на Закарпатті сталася страшна трагедія: в автобусі живцем згоріли 29 людей (ВІДЕО)

40 років тому біля села Залужжя Мукачівського району на Закарпатті спалахнув автобус сполученням Мукачево – Арданово. Живцем згоріли 29 людей.

Вечірнім рейсом поверталися додому учні ПТУ та працівники Мукачівської трикотажної фабрики, жителі сіл Доробратова, Арданова, Дунковиця та Горбок. Автобус заїхав на розлитий лак, ємність із яким випала з вантажівки.


За лічені секунди опинився у полоні полум’я, пригадував у Facebook закарпатець Василь Шетеля.

“У вогняній пастці опинилися 38 людей. Серед них 3-річний хлопчик – наймолодша жертва трагедії. 4 людям вдалось вистрибнути неушкодженими. Вони отримали лише психологічні травми. 11 не могли вибратися з автобуса, згорівши живцем, 23 доставили до лікарні. 18 із них протягом 10 днів померли. У тому числі водій”, – писав Шетеля.

Слідчі встановили, ємність не було належним чином закріплено в кузові. На повороті кріплення обірвалось – і саморобна ємність, яка герметично не закривалася, зсунулася, розломила борт і впала на дорогу. Лак почав виливатися. Водій вантажівки і товарознавець вийшли на дорогу один із боку напряму Іршави, а другий у напрямку Мукачева. Руками та знятим одягом подавати знаки, щоб інший транспорт зупинявся.


“У цей час їхав автобус із людьми. Водій автобуса трохи призупинився, але побачивши, що проїзна частина практично вільна, виїхав на розлитий лак. За цей час лак розм’ягчив бітумне дорожне полотно настільки, що колеса в автобусі пробуксували. Водій, газанувши, намагався проїхати, але від вихлопної труби лак і випари лаку вибухнули і суцільним полум’ям охопили автобус”, – пригадує Шетеля.

Водій встиг відкрити передні та задні двері та вискочити з кабіни. Пасажири вискакували у вогонь і бігли. Обгорілі падали. “Швидкі” їхали з лікарень Мукачівського й Іршавського районів і вивозили обгорілих людей.

Тоді радянська влада замовчувала інформацію про аварію. Немає жодного фото. Наступного дня на місці згарища поклали нове асфальтне покриття.


2003 року на місці трагедії звели пам’ятний знак, до якого в день трагедії щороку приходять рідні та знайомі загиблих, щоб помолитися за них.