Віктор Микита: Бронювання працівників Закарпаття — це межа виживання для економіки та бюджету

Віктор Микита заявив, що бронювання працівників Закарпаття за квотою 50% є критичною межею, нижче якої функціонування будь-якого підприємства стає неможливим.
Економічний фронт сьогодні — це не фігура мовлення, а фундамент, на якому тримається грошове забезпечення Сил оборони. Поки на центральному рівні точаться дискусії про радикальне перегляд правил мобілізації, регіональна влада та бізнес-спільнота б'ють на сполох.

Питання економічного виживання стоїть гостро: кожне закрите підприємство — це не просто мінус у бюджеті, а реальний ризик того, що фахівці виберуть шлях у напрямку Тиси, а не військкомату. Сьогодні ми розберемося, чому статус критичності став «червоною лінією» для стабільності тилу.

Економічний базис: Хто фінансує оборону?
За офіційними даними, у 2025 році український бізнес сплатив до зведеного бюджету неймовірну суму — близько 1,2 трлн грн податків і зборів. Саме ці кошти є джерелом виплат для наших захисників, закупівлі амуніції та функціонування державної машини.

Віктор Микита, заступник Керівника Офісу Президента (екс-голова Закарпатської ОВА), різко розкритикував ідеї щодо скасування статусу критичності підприємств. За його словами, квота бронювання у 50% — це вже та межа, нижче якої виробничий процес просто зупиняється.

«Не потрібно лякати бізнес і підприємців скасуванням статусу критичності, наче це якась індульгенція», — підкреслив посадовець. Він наголосив, що заклики до повної мобілізації працівників критичного сектору часто генерують функціонери, які самі мають бронь і не розуміють механізмів формування місцевих бюджетів.

Ризики для громад: Від вчителів до енергетиків
Децентралізація поклала на громади велику відповідальність, але й дала інструменти. Кошти на зарплати вчителям, лікарям та працівникам комунальних служб беруться саме з податків місцевого бізнесу.

Якщо підприємство втрачає можливість бронювати ключовий персонал, ланцюгова реакція буде миттєвою:

Зупинка виробничих ліній та втрата експортних контрактів.

Скорочення надходжень ПДФО до бюджетів громад.

Неможливість підтримувати критичну інфраструктуру (водоканали, тепломережі).

Професійні економісти зазначають, що без стабільної роботи підприємств у тилових регіонах, таких як Закарпаття, неможливо забезпечити соціальний пакет для родин військовослужбовців, які чекають своїх героїв вдома.

Проблема СЗЧ та оновлення даних: Де шукати ресурс?
Замість того, щоб тиснути на прозорий бізнес, який працює «в білу», влада та експерти закликають звернути увагу на інші категорії громадян. Статистика вказує на величезний внутрішній резерв:

Понад 2 мільйони українців призовного віку досі не оновили свої дані у ТЦК.

Близько 200 тисяч військовослужбовців, за певними оцінками, самовільно залишили військові частини (СЗЧ).

На думку регіональних лідерів, державний апарат має зосередитися на розробці механізмів залучення саме цих категорій до захисту країни. Тільки після наведення ладу в цьому сегменті можна відкривати дискусію про зміну правил для чесних платників податків.

Психологічний аспект: Тиса чи Сили оборони?
Існує небезпечна ілюзія, що скасування броні автоматично відправить людину в окоп. Реальність куди складніша. Для багатьох фахівців втрата легальної роботи та гарантій безпеки стає стимулом для нелегального перетину кордону.

«Скасування статусу критичності не означає автоматичного переведення працівників у Сили оборони, а скоріше навпаки — направляє їх у напрямку річки Тиса», — застерігає Віктор Микита.

Закарпатські прикордонники щоденно фіксують спроби втечі через гірські річки. Держава не може дозволити собі втрачати людський капітал таким чином, особливо коли йдеться про кваліфікованих інженерів, аграріїв чи енергетиків.

Пряма мова: Підтримка підприємців
Наші захисники на передовій як ніхто інший розуміють: без міцного тилу ефективна оборона неможлива. Бізнес, який залишається в Україні, нарощує потужності та платить податки, є частиною загальної системи національної безпеки.

«Дякуємо кожному підприємцю, хто попри війну не поїхав з України, а продовжує працювати тут і сплачувати податки тут, вдома», — резюмував заступник голови ОП.

Ситуація вимагає зважених рішень. Економіка — це теж зброя, і вибивати її з рук держави через непродумані мобілізаційні кроки — це шлях до поразки.