Праліси Закарпаття: як створюються фейки

Безпрецедентний «екозлочин»! Знищення найцінніших лісів Карпат! Репутація України під загрозою. Саме такими заголовками нещодавно рясніли українські ЗМІ з посиланням на екологічних активістів.

Що сталося? Чи насправді є привід для хвилювання?

Цього року на Закарпатті у двох кварталах лісництві «Шипот» Ужгородського надлісництва провели рубку нової лісової дороги. На думку екологічних ГО, дорога зачепила територію, яка була ідентифікована як праліс.
Площа ділянки — пів гектара. Здається, небагато. Але праліс — лісовий масив, який ніколи не зазнавав людського втручання. Природній музей.

Чіпати його законом суворо заборонено.

У самому господарстві не вважають ділянку пралісом. За словами ж активістів, висновок про належність ділянки до пралісів у 2019 році погодив директор Перечинського лісгоспу, до якого відносилось лісництво «Шипот».
Чи дійсно існував такий висновок?
У 2018-2019 роках схожі висновки надходили до багатьох господарств Карпатського регіону. Не виключення і Кутський лісгсоп, де я працював на той час. Прийшов лист з Держлісагентства: призупинити роботи в таких-то кварталах, бо це... праліси.

Як? Звідки?

З’ясувалося, що ініціатором висновку є українське представництво Всесвітнього фонду дикої природи. Ми зв’язалися, поспілкувалися, дізналися, що інформацію у фонд передали представники Нацпарку. Методикою Кабміну по визначенню пралісів передбачається три етапи досліджень, які ніхто, як виявилося, не проводив. У Нацпарку просто взяли з таксаційних описів ділянки з насадженнями понад 100 років. А як лісогосподарчі роботи на ділянках проводилися, навіть не поцікавилися. Хоча в офіційній урядовій Методиці чітко вказується, що «у пралісах, квазіпралісах та природних лісах сліди промислової (масової) заготівлі недеревинних лісових продуктів мають бути відсутні…».

Ми підняли всю документацію по рубках, зміни в таксаційних описах. Надали Фонду інформацію. У Фонді були здивовані, чому дані про рубки взагалі не взяті до уваги. Після аналізу наших документів площі, віднесені до пралісів, були суттєво зменшені. Дякуємо представникам Фонду за конструктивну позицію та об’єктивність.

Але не всі директори лісгоспів проявили принциповість. Деякі вирішили, як кажуть, «бути хорошими для всіх» - навіщо сваритися з впливовими міжнародними організаціями, наражатися на публічну критику та хейт у ЗМІ. Висновок підмахнули, але жодних подальших дій для організації роботи, з урахуванням нового статусу ділянки, не здійснили. Навіть зміни у картографічні матеріали не внесли. Що у подальшому після ліквідації лісгоспів створило плутанину.
Не виключаю, що і в екологічних організаціях дехто надто поспішав відзвітувати за грантові кошти та продемонструвати «перевиконання плану» по пралісах.

Я багато з ким з колег спілкуюся, тому почав наводити довідки, а чи взагалі були у директора Перечинського лісгсопу підстави погоджувати висновок про належність лісових ділянок до пралісів.

Виявилося, у кварталах лісництва «Шипот», нібито віднесених до пралісів, НЕОДНОРАЗОВО ОФІЦІЙНО ВИКОНУВАЛИСЬ РУБКИ!

Квартал 2:
У 1986 році відбувалася рубка головного користування на площі 18,4 га.
У 1987 році лісгсоп висаджував культури на площі 13,4 га;
У 1994 році виконувалася рубка освітлення на площі 16,2 га .
(записи у книзі відпуску лісу об’єднання «Закарпатліс» Перечинський лісгосп).
Квартал 59, 29, 13
У 1981-1983 роках очистка від захаращеності на площі 40,0 га, 14,0 га та 23,7 га.
(записи про виконання робіт)



У кварталах 2 та 3 лісництва «Шипот», віднесеному до пралісу, проходить діючий туристичний маршрут! Наявні ґрунтові дороги шириною до 10 метрів! Скрізь сліди рубки, трухляві пні, молоде ялинове штучне насадження з домішками інших лісових порід.
Дуже прикро, що лісгоспами планувалися і виконувались рубки у старовікових лісах. У Карпатському регіоні майже третина старовікових лісів – тисячі га – втратили свою цінність через рубки. Значна частина ще за часів СРСР. Але, як кажуть, «маємо, що маємо».
У «Шипоті» проводилися рубки та висуджувалися нові дерева. У директора Перечинського лісгоспу були всі підстави відмовити у погоджені висновку.

Наявні докази не означають, що ліси «Шипота» не потребують захисту. Факт лише у тому, що створення дорожньої інфраструктури на території лісництва не протирічить екологічному законодавству.
Деякі представники екологічної спільноти, з якими стикалися, надто захоплюються крайнощами. Чорне або біле. Зрада або перемога. Насправді, істина завжди десь посередині.

Не знімаю відповідальності і з керівників лісових господарств, які, намагаючись всидіти на двох стільцях, наробили своїм наступникам чималих проблем.

Петро Пліхтяк - кандидат біологічних наук, ветеран ЗСУ.