Як закарпатці заробляють на грецьких горіхах

Смачні і корисні. Це про волоські (грецькі) горіхи. У своїх садах закарпатці вирощують їх. Продукт відомий кожному, адже ним ласувала більшість. У нашому краї популярні випічки з горіхами, зокрема кіфлики, пішковта (бісквіт), штрудель (завиванець). Ядро використовують у багатьох галузях промисловості – медичній, харчовій, парфумерній. Це відмінний стимулятор роботи мозку, це джерело полінасичених жирних кислот Омега-3.

До всіх «плюсів» додамо ще один: завдяки горіхам можна поповнити сімейний гаманець. Люди продають зібрані плоди та чищені, товар збувають гуртом та вроздріб. Цьогоріч у деяких населених пунктах Закарпаття дерева щедро вродили і господарі зібрали хороший урожай.

У саду Владислава Федоровича з Мукачівщини росте 20 дерев горіхів. Вік – від 15 років, деяким – 40. Родять щороку.

– Три тонни продали заготівельникам. Зійшлись на ціні по 30 гривень за кіло. За виручені гроші дітям купили зимовий одяг, взуття, старшому сину – планшет. Для своїх потреб залишили три мішки. У вихідні чистимо, дружина пече баники. За горіхи олігархом не станеш, але додаткову копійку заробити можна, – зауважив пан Владислав.

На Зеленому ринку в Ужгороді пані Марія з Березнянщини торгує горіхами та городиною. За кілограм цілих править 50 грн., чищених світлих половинок – 150 грн., трохи темніші готова віддати за 130 грн.


– Вродило, слава Богу. Буде роботи на цілу зиму. Оптовикам не продаю, бо вони мало платять. Скуповують у людей за безцінь, а потім везуть за кордон, і на тому мають гроші. Мої горіхи файні, чисті, смачні, але продати не так легко, бо товару на базарі доста. Торгую тричі на тиждень. За день можу продати кілограм чотири-п’ять. Хтось бере півкіло. Люди не мають грошей, економлять на всьому. Торгівля ліпше піде перед Новим роком та Різдвом, бо на свята кожна господиня щось пече. Горіхи мають файну ціну у Великий піст та у міжсезоння. Цього року продавала по 200 і 220 грн. Мала файний виторг. У мене мінімальна пенсія, у селі нема роботи, зароблю хіба що на грибах та горіхах. Хтось вночі телевізор дивиться та спить, а я товчу горіхи до півночі, і навіть до третьої ночі. Так що нелегкі ці гроші, – каже жінка.

На П’яному базарі такі ж ціни. Горіхами торгує декілька пенсіонерів. Чоловік у чорному картузі та куртці з капюшоном розповів свою історію: «Мені 72 роки. Живу в селі, недалеко від Ужгорода. Діти та онуки заняті своїми ділами, а я собі візьму горіхи і б’ю, чищу помали, слухаю радіо або дивлюся телевізор. У п’ятницю та суботу іду на базар, продаю свій товар. Буває, що вторгую і 500 грн. Гроші невеликі, айбо мені і то добре».